Московія стала хрещеною через не одне сторіччя після хрещення Київської Русі

Почнемо з того, що літописцю диба світила, якби він не написав про "злагіднілого" Володимира. Через сотні років після псевдохрещення цар (родич Володимира) на імя Іван, був настільки "лагідний", що аж відомий сьогодні не інакше як Грозний. І це можна сказати майже про всю деспотичну азіатчину русинів\росіян\українців. Скільки було на Русі "християнство", стільки й білували людей як зайців. І ця традиція (не білування звісно) процвітає і досі. Не вчить східний обряд [b]любити людей[/b]. У католицтві, з його інквізицією (до речі - православні теж народ на шкварки засмажували - потім вони, ці шкварки, стали "мощами" - більшість закатованих пізніше канонізували як "мучеників"), і то ситуація завжди була іншою. Не кажу уже за протестанство. Просто зрівняйте ставлення до людей у нас, і у країнах де "єресь" процвітає - від США до Нідерланів. Дуже гарний індикатор.

Володимир прийняв християнську віру з різних причин. Передусім були тут релігійні мотиви: бажав він знайти правдиву віру. Культ давніх богів, убогий змістом і нерозвинений, без ясних вказівок про загробне життя, не міг йому ні його сучасникам уже імпонувати.
Християнство дало Русинам також багато користі у внутрішньому житті. Християнська віра стала цементом, який сильно звязав і різні землі і народи в одну державну цілість. До того часу такого злучника не було. Різні племена мали власні вірування і звязану з ними культуру, і неохотно йшли під вплив полян чи варягів, які не могли дати їм релігійної системи. Інакше було з християнством. Релігія високо розвинена, з суцільним світоглядом, з приписами, що обіймали усі життєві справи, — така релігія не боялася ніякого суперництва і всі поганські вірування усувала з непереможною силою. А що ця віра йшла з Києва, за доручення київського князя, та разом з тим різні частини держави вязалися в одну, суцільну, неподільну цілість.
Християнство мало великий вплив на зміну звичаї. Сам Володимир, як каже літописець, по хрещенні став лагідніший, закинув своє попереднє розгнуздане життя, старався не допускати до проливу крові, опікувався бідними і немічними. Не було вже й мови про те, щоби робити жертви з людей, поволі зникали різнорідні варварські звичаї у подружньому житті наших племен. Християнська віра зрівняла людей, полекшила долю нижчих прошарків, закликала до скасування невільництва.
Із стану варварської Україна переходила до вищої культури.

Ну насправді візантійський варіант християнства на території ВСІЄЇ Русі ніхто не хотів приймати. У людей уже була віра, в якій вони народились, до якої належали їхні батьки (цікавий, доречі, аргумент для прихильників теорії "шо віру ніззя міняти" - згідно неї найбільшими грішниками були Христос з апостолами, бо не тільки поміняли, а ще й реформували уже існуючу релігію). А тут недавній головоріз з "широкої дороги", князь Володимир (така вже видно наша доля - завжди у нас "блатні" при владі), шукаючи військової та політичної підтримки, вирішив, що усі тепер мають вірити по-новому. І нагайками загнав народ у Дніпро. Недарма в українській мові "вихристити" - це те саме що "сильно побити". На протязі 500 років (!) на Русі спалахували один за одним антихристиянські повстання. Потім релігія язичників розчинилась у візантійській ревізії Христових учень, в якій, за попередні 900 років, уже було наколочено платонівської філософії і близькосхідних вірувань. В результаті - маємо те що маємо. 90 відсотків "християн" у нашій території - не вірять у можливість воскресіння (і не вірили ніколи - достатньо почитати дореволюційні твори, про стан духовності російського народу, аби переконатись у цьому). В той час як це - основа християнської віри. Немає цього - все, крапка, на цьому християнство і кінчається. Тому і Московія, і ненька Україна - ще дуже далеко стоять від справжнього хрещення. Не було його ні 1025, ні 850, ні 30 років тому.