Інстинкт самозбереження чи продовження роду - рушійна сила сучасної людини?

Якщо вважати, що людина таке ж дітище природи, як і інші відомі нам живі істоти, то вона певною мірою наділена тими ж якостями, що і вони. У всіх живих істот, як і у людини виділяють два основних інстинкти: інстинкт самозбереження і інстинкт продовження роду, тобто розмноження, які, в свою чергу, складаються з безлічі  підінстинктивних факторів. Причому ці два інстинкти взаємопов'язані.

До інстинкту самозбереження відносяться наступні  підінстинкти: харчування, ріст, дихання, руху, тобто  ті  необхідні  життєві функції, які роблять будь-який організм живим. Спочатку ці чинники були дуже важливі, але в зв'язку з розвитком розуму людини ці чинники як життєво необхідні втратили своє колишнє значення. Це сталося тому, що в людини з'явилися пристосування для добування їжі, вона стала використовувати  їжу не тільки для того, щоб вгамувати голод, але й для задоволення  властивої  тільки людині  жадоби: Сам не гам, але і тобі не дам!

З часом їжа стала діставатися їй все легше і легше, і на її добування  вона  стала  витрачати  усе менше й менше часу. Таким чином, інстинкт самозбереження втратив своє значення, і на перше місце вийшов інстинкт розмноження (лібідо). Такі людські  прагнення, як  агресивність, бажання виділитися, які до цього відносилися до інстинкту самозбереження, перейшли в іншу якість, тобто вони перейшли до "лібідо". Отже, в результаті  еволюції, основною  рушійною  силою в житті людини став інстинкт розмноження.