Чого не вчать у школі?

Знання шкільних предметів, не завжди потрібні в житті. На що ж ми витрачаємо 11 років?

Для всіх батьків, похід  дитини до школи - це одночасно і щастя, і клопіт. З одного боку, дитину необхідно «зібрати» до школи - купити ранець , костюм , взуття , зошити , ручки і ще багато іншого приладдя. Радісно ж батькам від того, що дитина зробить нарешті перші кроки до свого майбутнього, до своєї кар'єри і щастя. Адже саме школа дає той мінімум базових знань, який необхідний дитині для її майбутнього.

У школі вчать математику, мову і літературу, музику і багато чого іншого. Але що це дає дитині в житті. Звичайно, старанний учень буде знати мораль в розрізі байки Крилова, буде вміти додавати і множити, отримає знання з нотної грамоти. Але чи стане в нагоді йому все це в житті.

Гірка правда полягає в тому, що 75 % всього навчального матеріалу, який дають дитині в процесі навчання, абсолютно не використовується в житті. Більше того, цей навчальний матеріал, у дорослому житті  буде взагалі забутий, адже він втрачає актуальність. І справді, навіщо слюсарю першого розряду знати нотну грамоту? А менеджерові середньої ланки абсолютно не обов'язково читати твір «Майстер і Маргарита».

Справжніх знань, які стануть в нагоді людині незалежно від його життєвого шляху, в наших школах не дають. Багатьом  вчителям абсолютно байдуже, що буде знати дитина, а що - ні. Для них головне відчитати потрібний обсяг матеріалу, отримати свою скромну зарплату, після чого продовжити  «шпигувати» дітей відвертим інформаційним сміттям.

Безліч шанованих людей в усьому світі в своїх працях не раз підкреслювали відсутність значення середньої освіти для досягнення успіху в житті.

Зокрема, вказується що:

1. Вона не є системою, націленою на освіту всіх, хто в неї приходить. Вона націлена на вибір  «найздібніших» та їх навчання. Ось чому існують тести,програми для обдарованих,програми для слаборозвинених і ярлики. Це система класифікування, дискримінації та поділу.

2. Ми повинні заново перевідкрити  для себе всі істини, а не просто приймати їх шляхом нав'язування з боку.

3. Дітей цікавить оцінка, а не знання. Вона вітає правильні відповіді і карає за помилки.

Навчаючись в сучасній середній школі, дитина вчиться бути роботом, дивитися на світ поглядом учителя і не формувати власну думку. Закінчивши школу, перед підлітком постає важливе питання - вибір майбутньої професії. І тут починається найцікавіше - при виборі спеціальності в університеті дитина починає губитися і сумніватися. Причина цих сумнівів у тому, що дитина не знає свого місця в житті, не знає своїх уподобань. Але хіба не повинна цього вчити школа? Природно, повинна. За фактом же, нічого подібного не відбувається. І на цьому всі біди не закінчуються.

Коли у дитини в університеті починають питати про важливого діяча або подію, що виходить за рамки шкільної програми – вона  мовчить. Це до сліз нагадує робота - якщо робот знайшов у базі даних відповідь - він її видав, а не знайшов - тут і до перегорання транзисторів недалеко. А шкільна програма в наших школах, відверто кажучи, залишає бажати кращого.

Отже, чого ж не вчить школа?

1. Уміння знаходити взаєморозуміння з оточуючими. У школі вчать алгоритмам, але жоден алгоритм не здатний повною мірою описати поведінку і сприйняття людини. У результаті, багато дітей, що закінчили школу, не здатні елементарно спілкуватися з іншими людьми, знаходити з ними порозуміння . Так, деякі вчителі вчать дітей: «Ставтеся до інших людей так, як хотіли б, щоб вони ставилися до вас!». Просто, браво! За роки педагогічної  практики книга Дейла Карнегі таки була прочитана.

Все в цій фразі правильне, але на практиці подібне ставлення до людей не дає результату. Причина в тому, що не тільки на цьому слід будувати взаємини з оточуючими. Слід уважно слухати людину, поважати її інтереси, приймати її такою, якою вона є, бути щирим і чесним, завжди тримати дане слово. І так далі, і так далі ... Всьому цьому повинна вчити дитину школа. Вчить ? Питання риторичне.

2. Ставити запитання. Кожна дитина народжується допитливою. Її мама і тато не встигають порахувати кількість заданих їм питань «Як ?», «Навіщо ?» і «Чому ?». Але, пішовши в школу, у дитини раптово втрачається бажання ставити питання . Чому так відбувається ? Справа в тому, що дитина знає - якщо я поставлю запитання, мене чекає або груба відмова, або «двійка». Таким чином, дитина воліє змовчати.

Як це проявляється в дорослому житті. Припустимо, на підприємстві, де працює колишній учень загальноосвітньої школи, проводять інструктаж з техніки безпеки. Наприкінці інструктор задає питання: «Всім все зрозуміло?». У відповідь - тиша. Ну що ж - мовчання знак згоди. І ось, з вини працівника відбувається нещасний випадок. Він хотів поставити запитання, адже далеко не все було зрозуміло, проте - «спасибі» школі, питання так і не було задане. А тому, замість того, щоб карати учнів за питання, вчителі зобов'язані заохочувати їх задавати.

3. Приймати рішення і нести за них повну відповідальність . Це чи не найважливіша якість про яку часто забуваєть в школі. В результаті, у дорослому житті людина упускає тисячу прекрасних можливостей, побоявшись в потрібний час взяти на себе відповідальність і прийняти правильне рішення. Ще одна сторона нестачі цієї якості - людина приймає рішення, яке виявляється неправильним і призводить до збитків компанії. Що далі робить людина - визнає свою помилку і намагається її виправити ? Як би не так. Вона намагається знайти крайнього, щоб спихнути провину на нього. У школі цей вчинок може залишитися безкарним, однак у дорослому житті, подібна поведінка жорстоко карається. Або людина, яку підставили, мститься кривдникові, або його покарає доля,або ж  з ним, одного разу, поведуться точно так.

4. Працьовитість. У житті кожна людина повинна з любов’ю ставитись до того, чим вона займається - тільки таким чином досягається успіх. Вона не повинна думати : «Ну ось, знову це потрібно робити...», а робити свою роботу із задоволенням. Праця облагороджує людину .

Що на цей рахунок думає школа? А нічого - всім байдуже, що дитина любить, а що ні. Є загальноосвітня програма, і її необхідно дотримуватись. Подобається тобі хімія чи ні, розумієш ти її чи ні, не зробив домашнього завдання - отримуй «незадовільно». Коли ж дитина намагається освоїти предмет,але у неї не виходить, їй необхідна допомога вчителя. Однак, цю допомогу вона не завжди отримує від вчителя,який, не рідко, спихає її на не обізнаних батьків. В результаті, після чергової незадовільної оцінки, страждає самооцінка самого учня - тут вже не до працьовитості.

Це ж правело і для відмінників - зробив домашнє завдання, і знаєш, що отримаєш «п'ятірку» по теперішньому 12 балів. Інше неважливо. Навіщо дізнаватися щось нове, до чогось прагнути? Все одно воно не буде помічене або заохочене вчителем.

5. Вміння відстоювати свою позицію і правоту. З перших же класів дітям вселяють, що вчитель завжди правий. А якщо вчитель не правий - дивись вище. В результаті, вчитель може нести відверту дурницю, і учень може знати про це, але він змовчить. Як це так, не погодитись з вчителькою?

Кожна людина зобов'язана  вміти відстоювати свою правоту, якщо на кону стоїть щось дуже важливе для нього. В іншому випадку, людина з ведучого перетворюється на ведомого. Йому можна буде вселити будь-яку думку, яка ніяк не перегукується з його думкою. Зрештою, на роботі на нього будуть спихати всі обов'язки, так як він ніколи не заперечує.

6. Здатність бути гнучким. Тут і зовсім у шкільної освіти цілковитий провал. Можна почати з того, що сама шкільна програма в нашій країні не гнучка - у всьому світі потрібні високі технології та наукові відкриття, а в наших школах замість цього, воліють провести урок історії.

По-друге. Дітей не вчать бути гнучкими і пристосовуватися до умов середовища, що змінюється. Якщо ще, 30 років тому, доля учнів, що закінчили школу, переважно  була вирішена наперед - вони знали, ким і де вони працюватимуть, то сьогодні перед людиною відкрито безліч можливостей. Але життя дуже мінливе, і та професія, яка була популярна рік тому, вже через місяць може виявитися незатребуваною. Людина повинна вміти змінювати свої пріоритети, вчитися чомусь новому, осягати не осягнуте раніше. Але вона цього не робить.

На запитання «Чому ви вибрали кар'єру перекладача?» Багато відповідають «Ну не знаю ... напевно, це престижно ...». В ідеалі, саме школа повинна вчити дітей розуміти, які навички важливі і що може бути корисним у майбутньому. Але вона цього не робить. А шкода.

7. Уміння вирішувати конфлікти. Уміння вирішувати конфлікти - прекрасна здатність, що відрізняє по -справжньому дорослу і відповідальну людину від дитини. Якщо ви не вмієте вирішувати конфлікти, ви постійно перебуваєте в стресових ситуаціях і ні з ким неї розмовляєте - ви або вже з усіма пересварилися, або уникаєте цієї сумної перспективи.

Не можна уникати спілкування з людьми тільки лише тому, що не вмієш вирішувати конфлікти. Цьому не вчать у підручниках - вміння вирішувати конфліктні ситуації відпрацьовується на практиці, а тому такий предмет має бути введений в кожній школі, але ... на жаль, його немає і в найближчій перспективі не передбачається.

8. Уміння доводити почату справу до кінця. Мало почати справу, важливіше - довести розпочате до логічного завершення. Багато людей не вміють це робити - їх цьому не вчили в школі. Через те вони придбали репутацію безвідповідальних людей, на яких не можна покластися.

9. Уміння справлятися з труднощами, стресом і депресією. Багато дітей, що закінчили навчання в школі схильні до депресій - вони не знають, який шлях їм вибрати, що призводить до занепаду настрою і небажанню що-небудь міняти у своєму житті. Нерідко депресія доводить до пристрасті до алкоголю і навіть суїциду . Але всього цього б не сталося, якби школа вчила дітей справлятися з будь-якою скрутною ситуацією і не опускати руки при першій же невдачі. До того ж, депресією і стресами також можна керувати, проте якщо десь і можна цьому навчитися - то явно не за шкільною партою.

Незважаючи на те, що перелік навичок, яких не вчать у школі, далеко не повний - я зупинюся на цьому. Адже і так зрозуміло, що важливих життєвих знань і умінь у школі не отримати. Виникає питання - де отримати ці знання? Природно, головна роль у цьому відводиться батькам. Адже навряд чи дитина сама знайде в газеті оголошення про проведення навчальних курсів і стане відвідувати  їх.

Саме батьки повинні з раннього віку вчити дитину нести відповідальність за свої слова і вчинки, розвивати навички командної роботи, вчити дитину справлятися з неприємностями з гордо піднятою головою, виробляти в дитини критичне мислення, вчити її постояти за себе і ще багато іншого. Однак, більшість батьків відводячи  дитину в школу вважають, що там її всьому навчать. У них же є своя робота - їй вони і приділяють весь свій час і увагу.

Варто зупинитися, так не можна! Зрозумійте, що без вашої активної участі, школа перетворить вашу дитину в робота, який тільки й може, що виконувати монотонну роботу. Якщо ви бажаєте своїй дитині щастя - приймайте активну участь в її розвитку, і вона  відплатить вам своїми успіхами.