Сьогодні, напередодні світлого свята Великодня, відбувся один з найбільших обмінів полоненими. З російської неволі звільнено 277 українських Захисників та Захисниць. 246 воїнів повернено в рамках обміну полоненими, ще 31 людину вдалося визволити поза обміном.

19 квітня на міському кладовищі Шепетівки відбулось поховання праху Героя – сержанта В’ячеслава Вікторовича Кучерука, мужнього воїна з позивним "Крук". Після кремації прах відважного заступника командира групи 1 ескадрону Інтернаціонального легіону Головного управління розвідки Міністерства оборони України знайшов свій вічний спокій на рідній землі.

Пекучий біль втрати черговий раз оповив Шепетівську громаду. 18 квітня «на щиті» додому повернувся старший солдат Роман Миколайович Гринчук, який загинув в бою, героїчно захищаючи Батьківщину.

Учора, 17 квітня, Ізяславська громада провела в останню путь свого Воїна Світла — Гудзенка Миколу Сергійовича - 39-річного захисника, жителя міста, солдата, гранатометника 2 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотної роти. Ще один син України, мужній воїн, став до Небесного Легіону, залишивши по собі біль, сльози і безмежну шану...

Сьогодні, 17 квітня, Нетішин знову в жалобі - місто прощалося з мужнім захисником, справжнім Воїном-Героєм Олександром Венгерцем, сержантом, командиром бойової машини - командиром механізованого відділення механізованого батальйону.

Серце розривається від болю... Війна обірвала ще одне молоде життя, сповнене мрій та планів… 12 квітня 2025 року загинув мужній Захисник України, старший солдат Гринчук Роман Миколайович, 27.10.1997 року народження, який хоробро боронив рідну землю від російських окупантів.

Чорна хмара скорботи нависла над Ганнопільскою громадою. Після тривалих місяців надії й очікування рідні та земляки дізналися страшну правду — на війні загинув Марчук Богдан Юрійович, 21-річний Захисник із села Понора. Його життя обірвалося 25 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на території Курської області рф.

Ще один важкий день для Білогірської громади... Вчора знову прощалися з воїном, хоробрим захисником, який віддав своє життя заради того, щоб кожен із мирних мешканців міг відчувати себе в безпеці.

Війна не зупиняється ні на хвилину. Кожен новий день — це ще один день боротьби. Ще один день, який комусь не судилося прожити. Славутська громада знову в жалобі… У глибокій скорботі славутчани віддали шану українському захиснику, своєму земляку Савченку Сергію Володимировичу.

Невимовний біль сьогодні охопив Славуту та всю Україну. 11 квітня віддали шану не просто Захиснику, а юному Герою, серце якого палало відвагою, щирим світлом та любов’ю до України. Війна безжально обірвала його життя. Лише вісімнадцять… Вісімнадцять років, у яких жили мрії, трепетні сподівання і рішучість зробити свій вибір — стати на захист рідної землі.