«Ходімо, доню. Ходімо до татка. Він буде дуже щасливий», — Юля бере за руку трирічну Улянку.

Вони підходять до могили, вітаються, а татко у відповідь усміхається з фотографії на хресті. На ній він 26-річний, за два з половиною роки до великої війни й за чотири до власної загибелі.

… Його Улянка тримає в руці шоколадне яйце. Як завжди, одну половинку лишає собі, а іншу кладе на могилу — для тата.