12 грудня Славутська громада прощалася із Героєм Артуром Олександровичем Бойком. Його дні могли тривати далі — у теплих розмовах, у мріях, у тих простих радощах, з яких складається людське життя. Його шлях міг бути довшим, світлішим… Але він обірвався надто рано, залишивши нам пам’ять, що болить і водночас не дозволяє згаснути світлу його душі.
Над Ізяславською громадою Шепетівського району останніми днями знову тремтливо здіймалася «Пливе кача» — пісня, що стала молитвою нашого народу, болем нашої землі, плачем тих, хто більше ніколи не повернеться додому. Холодний вітер розносив стогін скорботи, а небо, здавалося, схилилося нижче — ніби вклоняючись Воїнам Світла, які повернулися до рідної домівки назавжди…