У ХХ ст. радянська влада на державному рівні і на повну потужність застосовувала пропаганду як засіб насадження комуністичної ідеології, контролю суспільства та втілення власних завдань. Вона працювала для створення своєї моделі світу, користуючись різноманітними методами та інструментами, існувала в різних сферах життєдіяльності та здійснювала вплив на людину майже від народження. А також цілеспрямовано переконувала, що "наш" світ не тільки є більш правильним, але й справедливим, на відміну від "чужого".

Щорічно 20 лютого в Україні відзначають День Героїв Небесної Сотні, вшановують пам’ять громадян, які під час Революції Гідності загинули заради європейського майбутнього України та завдяки яким було змінено хід історії нашої держави. Саме в ці дні протистояння між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого піку. 20 лютого 2014 року загинуло найбільше активістів Майдану. Цей день став не просто черговою датою офіційної події в календарі, а своєрідною точкою неповернення до пострадянської моделі відносин між владою та суспільством. Події Революції Гідності пригадує шепетівчанка Наталя Анатоліївна Жуковська (у дівоцтві Розсохач):

19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила Малий Державний Герб України − один із трьох офіційних символів нашої держави, а у 1996 році його статус був закріплений і в Конституції. Це стало завершальним етапом символічної візуалізації української державності — маючи гімн, Прапор і герб, Україна могла повною мірою презентувати себе в світі.

Ці дні протистояння між українським народом і тодішнім режимом вісім років тому під час Революції гідності стали одними з найкривавіших сторінок новітньої історії України. На вулиці Інститутській силовики розстрілювали учасників мирного протесту. Революційні події зими 2013-2014 років забрали життя понад ста активістів Майдану. Серед загиблих — наш земляк – Микола Степанович Дзявульський, куля снайпера влучила йому у серце.