Хто відповість за базар?

Хоча констатуємо, наш мер людина "велика", маємо на увазі не кілограм ваги, а його нахабство у підпорядкуванні своїм власним інтересам власності громади. Диву даєшся його сміливості, бо цього не змогли зробити його усі попередники. Ще мабуть, усім пам`ятається історія про те, що коли приймали рішення про закриття базару, викононуючий обов'язки міського голови Царик О.П., за його словами, "сидів на унітазі". Вся область тоді реготала і складала про це анекдоти. Та виходить, історія не вчить. Було б смішно, якби не було б так сумно. Питання серйозне і має свої причини і наслідки. У місті до 1990 року більшість працездатного населення працювала на підприємствах, в тому числі великих заводах оборонного значення. На сьогодні заводи і підприємства у місті практично не працюють, тисячі людей, щоб прогодувати свої сім'ї почали займатися торговим бізнесом, їхнім основним місцем роботи став міський базар. З роками цей ринок успішно розвивався, вносячи вагомі надходження до міського бюджету. Проте виникли і нові проблеми. Мешканці проспекту засипали міську владу скаргами на антисанітарію, скупчення людей та автотранспорту біля їхніх будинків, а як наслідок - нищення під'їздів багатоквартирних будинків, перетворення їх на громадські вбиральні.
Міськвиконком, реагуючи на ці скарги, прийняв рішення про закриття ринку, проте це призводило лише до страйків та пікетів, а надходження коштів від ринку тільки зменшувалося. Міськвиконком, щоб вирішити проблеми навколоринкового району, передав ринок на обслуговування громадянці Веселковій. Деякі проблеми щодо прибирання вулиці після функціонування базару розв'язалися, але ясна річ, новому керівництву міської влади необхідно було розв'язати питання на свою користь. Довго не думали і вирішили побудувати "свій" базар, повністю собі підконтрольний. Тим паче, що база була попередньо підготовлена: звільнено адміністративне приміщення "Житлосервісу", зруйновано спортивну площадку, звільнено від податку землю під ринок. Все це готувалось не один день, а громадськість схаменулась лише тепер, коли стали заганяти підприємців у цю "резервацію".
Чому ж так стається, що такі важливо необхідні питання життєдіяльності міста проводяться без громадської думки? Хто має проінформувати громадян, про рішення, які приймаються владою? Чому депутати, яких ми обрали, для того, щоб вони були сполучною ланкою між громадянами та владою, не відчувають відповідальності перед виборцями і стають часто на сторону тих хто чинить безвідповідальність і незаконня. Чому прокуратура не здійснює належного контролю за тим, що важливі питання повинні висвітлюватися у засобах масової інформації і згідно з чинним законодавством необхідно проводити громадські слухання.
Із-за того, що питання міського бюджету, міського розвитку і господарства вирішуються владою не прозоро, ситуація стає дедалі напруженішою. Люди врішують знову йти на пікети і страйкувати. Наслідки від таких методів боротьби, зазвичай, прогнозовані, тобто будуть проігноровані владою, проте спробувати відшукати реальні шляхи вирішення проблеми можливо. Насамперед, необхідно зоорганізуватися і визначити коло питань, які повинні розглядатися і яку інформацію слід отримати від посадових осіб та органів місцевої влади. Це питання:

• надходження коштів від ринку та їхнє використанні;
• безробіття у місті і прогнози щодо зайнятості населення на найближчий рік;
• санітарний стан ринку та мікрорайону;
• перспективи розвитку ринкової торгівлі в місті та плани міськвиконкому щодо упорядкування роботи ринку.

Необхідно підготувати відповідну резолюцію, а після загального її прийняття вимагати розгляду її владою, обговоренню на постійних комісіях міської ради, контролю прокуратури над її виконанням.
Такі методи є добрим аргументом підприємцям і мешканцям міста у становленні власного авторитету, а також аргументами того, як ставитися до депутатів, яких обираємо і вони неодмінно мають рахуватися з думкою громадян.