Коли працівник намагається добитися від роботодавця компенсації за неналежні умови праці, що призвели до травми, він перебуває в більш складних умовах, оскільки на стороні роботодавця адмінресурс та кошти на кваліфікованих юристів. Але буває, що удача посміхається і працівникам. Подібне трапилось із батьком двох малолітніх дітей Миколою Захарцем – жителем села Ленківці Шепетівського району Хмельницької області.
Під час роботи на елеваторі чоловік впав і отримав множинні травми. Роботодавець обіцяв оплатити всі витрати на лікування, натомість просив аби чоловік не повідомляв що отримав травми на робочому місці. Але коли роботодавець дізнався суму у скільки обійшлося лікування, від своїх обіцянок відмовився.
Детальніше про подію йдеться в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Керівник зерноскладом доручив Миколі Захарцю наряд на обдув верхньої галереї, причому ця робота не входила до функціональних обов'язків робітника. Проходячи по переходу, Микола раптово провалився в отвір та впав із висоти шість метрів на бетонну підлогу. В майбутньому йому знадобилася не одна операція в районній та столичній клініках, при цьому гроші на лікування йому збирали небайдужі люди.
Оскільки роботодавець відмовився відшкодовувати збитки, і за словами Миколи Захарця перешкоджав йому в отриманні копії трудової книжки та інших необхідних документів для оформлення виплат через Фонд соціального страхування України (ФССУ), чоловік звернувся до суду. Тим більше, що управління Державної служби України з питань праці визнало нещасний випадок пов'язаним із виробництвом.
Надалі міжрайонний, а потім апеляційний суд встановили відповідальність роботодавця, який для обслуговування переходу верхньої галереї залучив іншого робітника, який не мав відповідної професійної підготовки, не пройшов навчання. Доводи представника захисту роботодавця про те, що потерпілий знехтував правилами безпеки при проходженні галереєю зерноскладу, служителі Феміди не прийняли. У підсумку Микола Захарець добився відшкодування моральної компенсації в розмірі 100 тис. грн.
Сьогодні Микола, якому встановили третю групу інвалідності, самотужки виховує двох синів-школярів, ще один старший син перебуває на фронті. Микола розповів що збір необхідних документів для отримання виплат страховки, а також для звернення до суду зайняв у нього багато сил і часу.
"Якби я отримав травму десь в іншому місці – то одна справа. Але тут всі бачили, що подія трапилась під час роботи. Але все одно мені довелося витрачати масу сил: там не ті документи приніс, там не так заяву підписав, там потрібні свідки. Добиватися правди було дуже складно", – підсумував чоловік.
