Самовільне залишення військової частини є несанкціонованою відсутністю військовослужбовця на місці служби та належить до найсерйозніших військових злочинів. В умовах воєнного стану або активних бойових дій тема набуває особливої актуальності, адже будь-яке порушення дисципліни безпосередньо впливає на боєздатність підрозділу й обороноздатність держави. Наслідки СЗЧ у воєнний час стають максимально суворими — від тривалого позбавлення волі до низки додаткових правових обмежень. У таких ситуаціях важливо розуміти правові наслідки і вчасно звертатися за допомогою, яку може надати досвідчений адвокат по СЗЧ.
Що означає СЗЧ?
СЗЧ – це неявка військовослужбовця на службу або його відсутність на місці служби без відповідного дозволу командування. Основна відмінність СЗЧ від дезертирства полягає в мотиві та меті порушення. При цьому основні такі порушення:
- Відсутність дозволу. Військовослужбовець покинув частину або не з'явився до місця служби у встановлений термін без наказу, звільнення, відпустки або іншої законної підстави.
- Тривалість. Термін відсутності перевищує встановлений законом мінімум (зазвичай від двох діб).
Правові норми, що регулюють СЗЧ
Відповідальність за СЗЧ в Україні регулюється Кримінальним кодексом України, зокрема, статтею 407. Під час дії воєнного стану або в бойовій обстановці застосовуються спеціальні, більш суворі частини цієї статті.
Найважливіша особливість дії правових норм у воєнний час полягає в тому, що санкції, передбачені частинами 4 і 5 статті 407 ККУ, значно посилюються, передбачаючи покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, незалежно від фактичного строку відсутності військовослужбовця. Це посилення відображає визнання даного діяння злочином, що завдає прямої шкоди боєздатності держави і національній безпеці в умовах агресії.
Види відповідальності за СЗЧ у військовий час
В умовах воєнного стану СЗЧ тягне за собою виключно кримінальну відповідальність, тому що дисциплінарне покарання не застосовується до такого серйозного військового злочину.
Санкції за СЗЧ різко посилюються залежно від обставин:
- Якщо відсутній військовослужбовець не мав наміру повністю ухилитися від служби, йому загрожує позбавлення волі на строк від 7 до 7 років.
- За СЗЧ, вчинене безпосередньо під час бою або в зоні, де ведуться активні бойові дії, передбачено позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Крім основного терміну позбавлення волі, військовослужбовець, засуджений за СЗЧ, стикається з низкою додаткових обмежень і правових наслідків:
- Втрата всіх виплат і пільг. Військовослужбовець позбавляється грошового забезпечення, компенсацій, а також права на отримання статусу учасника бойових дій, якщо він не був отриманий до вчинення злочину.
- Зняття з військового обліку. Після відбуття покарання особа, як правило, виключається зі списків особового складу і може бути позбавлена військового звання.
- Судимість. Наявність судимості за тяжкий злочин істотно обмежує громадянські права і можливості працевлаштування в майбутньому, особливо на державні посади.
- Конфіскація майна. Хоча це не є обов'язковим покаранням за ст. 407 ККУ, суд може застосувати конфіскацію як додатковий захід у певних випадках.
Обтяжуючі та пом'якшувальні обставини
До обтяжуючих обставин відноситься повторність вчинення даного злочину, тобто наявність попередніх судимостей за аналогічні військові порушення, а також вчинення СЗЧ групою осіб. Найбільш суворо карається вчинення СЗЧ в умовах бойової обстановки, що свідчить про максимальне нехтування військовим обов'язком.
А до пом'якшуючих обставин можуть бути віднесені: вчинення діяння під впливом важких особистих або сімейних обставин, стан здоров'я військовослужбовця, який не дозволяє нести службу, або добровільна явка з повинною. Крім того, суд може врахувати мотиви (наприклад, відсутність прямого умислу на зраду інтересів служби) і наявність державних нагород або бездоганної служби в минулому.
Чим СЗЧ відрізняється від дезертирства?
Дезертирство – це більш тяжкий злочин, що характеризується прямим і остаточним умислом. Військовослужбовець самовільно залишає частину або місце служби з єдиною метою – повністю і назавжди ухилитися від виконання військового обов'язку. Саме наявність цієї стійкої мети робить дезертирство максимально тяжким військовим злочином, за який в умовах воєнного стану передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
Наслідки для військовослужбовця та його родини
СЗЧ тягне за собою катастрофічні наслідки, що виходять далеко за межі позбавлення волі для самого військовослужбовця. Засудження за цей тяжкий злочин у воєнний час призводить до негайної втрати всіх соціальних гарантій і виплат, що належать родині, що може позбавити близьких єдиного джерела доходу і підтримки. Репутаційний збиток є тривалим і незворотним – судимість за військовий злочин назавжди закриває можливості для працевлаштування на державну службу і негативно позначається на соціальному становищі всієї родини.
Крім того, сім'я військовослужбовця стикається з серйозними психологічними та правовими наслідками. Близькі відчувають емоційне напруження, страх за долю рідної людини і можуть бути втягнуті в тривалі судові та слідчі процеси. В умовах воєнного стану факт СЗЧ часто супроводжується громадським осудом, що посилює ізоляцію сім'ї та поглиблює загальну тяжкість правових наслідків, обтяжуючи їх майбутнім тавром.
Джерело контенту: dopomoga24.com.ua