Я, Орленко Олег Леонідович, журналіст юридично-правової газети "ДК Захід". Два тижні тому виклав на свій відео канал в ютубі відеоролик, на якому Шепетівський прокурор Владислав Піонтковський, користуючись своїм службовим становищем, припаркував свій автомобіль прямо на перехресті та вийшов в магазин за цигарками. Через два дні до мене завітали працівники воєнкомату. Збіг обставин? Мабуть, що ні. Почали заходити по пару разів на день та найбільш дратувало те, що після дев’ятої вечора. Спочатку говорили, що уточнюють списки, потім сусідам розповідали, що принесли повістку, але нічого не віддавали. Таким чином, працівники воєнкомату створювали моральний тиск на моїх батьків, при цьому до мене не телефонувавши, знаючи номер мого мобільного. Мені це набридло та я вирішив зателефонувати сам, знайшов номер представника воєнкомату з призовної комісії. Зателефонувавши до нього, я сильно здивувався почутому. Він, не знаючи, що я фіксую розмову, повідомив, що: «…відносно тебе надійшла команда з області, не знаю з ким ти сварився чи не сварився». Це все він розповів сам, я навіть в нього нічого не запитував. Висновок. Не дивлячись на те, що нещодавно Президент України вніс корективи за відповідальність стосовно журналістського переслідування, незаконне зловживання службовим становищем продовжуються. Образливо те, що люди борються за краще майбутнє, а посадові особи, які мають зв’язки, вирішують проблеми незаконним шляхом.Варто зазначити, що Олег нещодавно переніс операцію, на якій у нього видалили зв'язки на коліні. Тому навряд чи посадовцям вдастся виставити цю історію як спробу втекти від мобілізації.
Через рік після Революції Гідності, цей випадок стане лакмусовим папірцем, який покаже чи готове суспільство миритись із свавіллям посадових осіб. Факт провопорушення зафіксовано, факт тиску на журналіста також. Якщо після цього ніхто не позбудеться посади, то певно люди на Майдані гинули дарма.
