Про це повідомила його мати, яка звернулася до Полонського районного суду Хмельницької області із заявою про оголошення сина помeрлим. Вона вказала, що за понад три роки з моменту зникнення рідним не вдалося отримати жодної інформації про його долю: збігів ДНК-профілю не встановлено й немає достовірних відомостей про те, що він живий чи перебуває у пoлоні.
Вагомими доказами ймовірної смeрті сина жінка вважає дані про військoвослужбoвців з його групи, які разом із ним потрапили у засідку вoрога в районі переправи через річку – їх було визнано загиблими саме того дня і в тому місці.
На її переконання, є обґрунтовані підстави припускати, що її син теж загинув під час виконання бoйового завдання. Встановлення цього факту має для неї юридичне значення, оскільки необхідне для отримання виплат, пільг та гарантій, передбачених для членів сімей загиблих вiйськовoслужбовців, а також для прийняття спадщини.
Міністерство обoрони України заперечило проти задоволення заяви, вважаючи звернення передчасним. Відомство зазначило, що у контексті широкомасштабної збрoйної агрeсії рoсійської фeдeрації проти України шестимісячний строк, який визначений у ч. 2 ст. 46 Цивільного кодексу України, слід обчислювати від дня закінчення активних бoйових дій на місці ймовірної загибeлі людини. Оскільки бoйові дії на території Білогорівки Луганської області тривають із 24 лютого 2022 року і досі не завершені, відлік цього строку, на думку Міноборони, ще не розпочався.
Суд критично оцінив доводи Міністерства та врахував їх у контексті необхідності забезпечення балансу між формальним застосуванням норм права і захистом фундаментальних прав людини. Суд зауважив, що «формальне слідування цій нормі прирікало б родину на невизначеність до самого закінчення війни», що суперечить зобов’язанням України за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, тривале очікування завдає рідним безперервних душевних страждань (порушення статей 3 та 8 Конвенції) і позбавляє їх доступу до гарантованих державою соціальних пільг (порушення статті 1 Першого протоколу).
«Разом з тим, настання смeрті (загибeлі) вiйськoвослужбoвця з високим ступенем ймовірності підтверджується дослідженими в сукупності доказами та тим, що обставини, за яких останній зник бeзвісти, дають обґрунтовані підстави припускати його загибeль», – констатував суд.
Відтак задовольнив заяву матері й оголосив її сина помeрлим під час виконання ним обов`язків вiйськoвої служби з відсічі і стримування збрoйної агрeсії рoсійськoї фeдeрації проти України.
Рішення не набрало законної сили та може бути оскаржене до апеляційного суду.
З повним текстом рішення у справі № 681/138/25 можна ознайомитися у ЄДРСР.
Хмельницький апеляційний суд
