Роман народився 27 січня 1989 року у місті Шепетівці. Дитинство та юнацькі роки пройшли у селі Городище, тут проживали батьки. Тут навчався у місцевій школі. Зростав доброзичливим, чуйним, щирим, ввічливим, відповідальним юнаком.
Коли Романові виповнилося 11 років, померла мама, через два роки пішов з життя батько. Через такі трагічні обставини у підлітковому житті хлопчина, здавалося, подорослішав на ціле життя. Опікувалася Романом рідна сестра по батьковій лінії тьотя Неля.
Після закінчення школи Роман розпочав свою трудову діяльність: працював на цукрозаводі у місті Тернополі, у ТОВ «АГРО – ОРМС» у Шепетівці. Був працелюбним, колеги дуже позитивно відгукувалися про працівника.
У вересні 2023 року Роман Валерійович був призваний на військову службу за мобілізацією Шепетівським РТЦК та СП. Для Нелі Олександрівни, яка втратила у травні 2023 року у страшній війні сина Руслана, було нестерпно боляче сприйняти звістку про мобілізацію Романа. Вона щоденно молилася, щоб Він повернувся з полів битви живим та неушкодженим. Разом з нею просили Бога, щоб зберіг життя для Романа, сестра Алла і брат Віталій. Не судилося…
Гранатометник 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону однієї з військових частин, солдат, Пасинюк Роман Валерійович, хоробро захищав рідну землю на Сході України. Вірний Військовій присязі син України, патріот рідної землі, за мир в Україні віддав найдорожче – своє життя. Загинув 12 лютого 2024 року в районі населеного пункту Авдіївка Донецької області. Смерть пов’язана з виконанням обов’язків військової служби.
Клята війна перекреслила всі плани та сподівання, нездійсненими залишилися мрії та бажання молодого чоловіка.
Непоправна втрата і незагойна рана для родини і всієї громади.
Сьогодні Пасинюк Р.В. востаннє побував на земних гостинах у рідному селі. Провести Захисника до місця останнього спочинку прийшли побратими - військовослужбовці, представники духовенства, представники місцевої влади, жителі громади, друзі, однокласники і всі, хто знав Романа. Односельці зустріли воїна та провели в останню дорогу живим коридором Шани. Плакали всі, бо болить, плакала й осіння природа, дощем і першим снігом встеляючи останню земну дорогу Героя…
Поховали Пасинюка Р.В. в рідному селі Городище з усіма військовими почестями.
Розділяємо горе родини, низько схиляємо голови у глибокій скорботі перед вічною і світлою памʼяттю Героя України. Світлий спомин про мужнього Захисника України Пасинюка Р.В. назавжди залишиться в наших серцях.
Він наближав нашу Перемогу!
Слава і Шана Герою України!
Вічна пам’ять…
Розпорядженням Судилківського сільського голови 13, 14, 15 листопада 2024 року оголошено Днями жалоби на території громади.
Судилківська сільська рада
