Кар'єра це...

Кар'єра, в поганому сенсі, - це рух вгору по сходинках бюрократичної драбини, підхалимнічуючи і плазуючи. Це шлях більшості «успішних людей». Так можна було стати другим секретарем, заступником директора заводу, начальником управління і навіть заступником міністра. Але не «лінійним керівником» - начальником цеху, директором заводу. Туди ставили інших. Лідерів. І терпіли їх, так як кар'єристи на лінійних постах «валили» справу. А на справу був попит.

Зараз треба або лизати сраку або бути мажором. По другому у нас успіху не доб'єшся

muko пише: Зараз треба або лизати сраку або бути мажором. По другому у нас успіху не доб'єшся

Помиляєшся - сраку треба було лизати завжди. Але були одиниці, які не лизали. Їх терпіли "через зуби", бо комусь треба було тягти лямку. Правда, занадто високо їх також не допускали. Коли ж ситуація виходила з-під контролю, на таких "умніків" спускали всіх собак і цькували, навіть якщо це виглядало кумедно...

odin пише: а про що, собсно, розмова? вільно умнічаєм/філософствуєм на тему сабжа?
Чи обсираєм тих, хто успішніший за нас?

Поняття "успішний" і "кар’єра" не є тотожними. Я так думаю...

LuK пише:

muko пише: або бути мажором.

смію не погодитись!!!
то бідні(духовно) та ущербні люди,мені їх чесно кажучи шкода
нічого доброго у майбутньому їх не чекає....

а по темі: карьєра в нашому місті??? це фантастика.
ну можна вислужитись до зарплати 2-3 тис грн. і більше,а толку??? .....
цікаво спостерігати як з часом життя ставить всі крапки над І .......
і з тими кар"єристами та кервниками у минулому тепер ніхто не здоровається...
потрібно завжди залишатись ЛЮДИНОЮ!!!
на жаль дехто це дуже пізно розуміє...

Після школи навчався у військовому училищі де на перше місце ставилася дружба і підтримка одне одного у будь-яких ситуаціях. Про "настукати на товариша" навіть мови не могло бути. Після закінчення я вирішив бути цивільною людиною і пішов працювати в м. Києві на фірму де всі працівники як на диво були "людьми" тому проблем особливих не було або працюєш і отримуєш або шукають кращого працівника. Через деякий час знайшов свою першу роботу у Шепетівці і з перших днів у мене був шок:
1. Відкрито керівнику всі працівники доносять одне на одного причому не тільки жінки але і чоловіки, і це в колективі вважається нормальним.
2. 90 % підлабузники та срак.....лизи, і їх керівництво любить та всіляко заохочує різними надбавками та преміями
3. Ні про який кар`єрний ріст не може йти мова якщо ти не будеш доносити на колег і лиз.... з.... директору.
4. Спеціалісти не ціняться ніяк, на роботу беруть родичів, знайомих, друзів і дітей всіляких "шишок",при цьому на всіх декілька нормальних працівників які все будуть тягнути.
5. На людей плюють, принижують напрягають як тільки можна ріжуть оклади за будь-які проблеми.
6. Ніяких лікарняних, якщо йдеш у відпустку то вижарять мізки і будуть вимагати вийти на пару днів доробити роботу.
7. 10 % нормальних людей які виносять все на собі, їм найтяжче на них списують всі проблеми які потрібно вирішувати.
8. Коли у якогось чиновника свято то потрібно йому всім зібрати кошти щоб директор міг його поздоровити.
9 Робочий день з 8.00 і до 19.00- 20.00, раніше підеш буде гірше, нівіть якщо роботи нема ідуть додому одиниці.
10 Якщо тебе і підвищили то ти маєш ставитися до людей відповідно інакше тебе поміняють на більш лояльного керівництву.
11 Можна пропрацювати 5-7 років і якщо ти будеш неугодним керівництву тебе звільнять по надуманих причинах, причому звільняючи не цікавляться може ти у сімї один працюєш або у тебе тяжкохворий родич(таке зустрічалося)
З цього всього саме гірше, те, що колектив сам винен у всьому, більщшість лояльні керівникому і сіють розлад серед колег. Висловити свою думку можуть одиниці, а решта вирішує нагинатися і терпіти, а на репліки "Колеги ви дурні" нарвався на конфлікт з керівником.
P.S Я щиро надіюся, що життя поставить таких людей на місце, бо завжди так не буде і колись у нашому суспільстві будуть цінити "Людину", кваліфікованого працівника чи управлінця.

Всю, або ж майже всю гнилість нашої системи, що залишилась від радянського минулого, автор видав одним подихом і з огидою.І це правильно.Бо ми його бачимо і відчуваємо щоденно, але не кожен хоче і здатен про це сказати вголос.Колись я говорив своїм студентам, що коли б мені прийшлось вибрати для спільної роботи когось із вас, то із групи я б взяв 2-3, мах.4-5 чоловік.А уявляєте скільки дипломованих пустишок випускають навчальні заклади країни, особливо комерційні? Жах! І саме ці пустишки із-за цієї системи підбору і розстановки кадрів стають творцями нашого сьогодення.

pruduk пише: Всю, або ж майже всю гнилість нашої системи, що залишилась від радянського минулого, автор видав одним подихом і з огидою.І це правильно.Бо ми його бачимо і відчуваємо щоденно, але не кожен хоче і здатен про це сказати вголос.Колись я говорив своїм студентам, що коли б мені прийшлось вибрати для спільної роботи когось із вас, то із групи я б взяв 2-3, мах.4-5 чоловік.А уявляєте скільки дипломованих пустишок випускають навчальні заклади країни, особливо комерційні? Жах! І саме ці пустишки із-за цієї системи підбору і розстановки кадрів стають творцями нашого сьогодення.

проффесори-заочники правлять бал...