На засіданні фракції ВО «Свобода» було розглянуто проект плану роботи Шепетівської міської ради на ІІ півріччя 2011 року, який розробили працівники відділів і управлінь. Оскільки, підготовлений проект включав в себе лише питання, що мали готувати фахівці відділів «білого дому». Депутати від ВО «Свобода» внесли на розгляд сесії міської ради пропозиції включити до розгляду питання:
З усіх пропозицій регіональна більшість з тушками автоматично не проголосувала, лише останню, і то лише після особистого повторного звернення до них С. Антонюка, яке полягало в тому , що це питання він голосує «ЗА» це питання, і його потрібно усім підтримати.
Як важко заробляти гроші знають усі в місті, окрім слухняного депутатського корпусу, який своїм голосуванням затвердив розпорядження міського голови Сергія Антонюка щодо надання з червня по листопад 2011 року матеріальних допомог та оздоровчих міському голові та його заступникам. В цьому списку фігурують: Сергій Антонюк, Тетяна Зайцева, Петро Капелюх, Олександр Діхтярук. Останній, до речі, лише з 24.10 по 1.11.2011 року крім основної зарплати отримав ще матеріальної допомоги та оздоровчих всього близько 10 000 грн..
В серпні 2011 року виконком Шепетівської міської ради прийняв нові правила роботи (Регламент) згідно з пунктом 10.8 якого «на підпис міському голові документи подаються загальним відділом до 16 години через консультанта міського голови». Хай спробує хто інший зайти…
Хтось скаже, що це порядок, проте з іншого боку це можна розглядати і як страх перед працівниками апарату. А раптом, хтось зайде і почує щось зайве, а і «жучка» занести, чи якусь бацилу.
В липні пройшло засідання Громадської ради. Керівники громадських організацій міста знову не змогли ні почути, ні побачити С.Антонюка. Він з моменту створення цього громадського органу півроку уникав зустрічі з людьми і відправляв туди замість себе керівників різного ґатунку. Якби в Законі України «Про місцеве самоврядування…»не було б написано, що міський голова проводить засідання виконкому та головує на сесії міської ради, то С.Антонюк, мабуть, і туди не ходив би, а сидів би собі в кабінеті під охороною двох секретарок та приватного охоронця і плідно займався серйозними мерськими справами за щільно заштореними вікнами кабінету.
Більше немає