Економіст Суботін - про Шепетівку, Судилків і Остропіль 1887 року

35-річний економіст Андрій Суботін про мандри Хмельниччиною влітку 1887 року:
...Минаємо Шепетівку з винокурнею графині Потоцької. Смуга лісів залишається на півночі, тобто ліворуч від залізничного шляху, а починається горбиста кам’яниста місцевість. Коло містечка Судилкова видніється смуга гранітів. Вони займають всю східну третину губернії. На берегах тамтешньої річки часто граніти виходять на поверхню, а в деяких місцях навіть «переростають» у невеличкі скелясті пагорби...
...Нашою дорогою до Острополя (зараз - село в Старокостянтинівському р-ні) снують туди-сюди вози з житом. На полях працюють чоловіки в солом'яних брилях, коричневих свитках, чоботях, поголені, з вусами. Баби їхні вбираються в білі сорочки та кольорові спідниці. Поля настільки неозорі, що зливаються з лінією горизонту, так заокругленою і різко окресленою, як на морі. Села із білими чистими хатками з солом'яними дахами на цьому фоні видаються маленькими острівцями. Навколо них видніються садки, конопляники, городці з тютюном...
... Майже всі з двох сотень будинків у Острополі – мазанки. Втім, тут є дві споруди, які дійсно можна назвати будинками. В них протягом 14-и років замешкує лікар А. В. Санкевич. Платні за роботу він нізвідки не отримує, а заробляє приватною практикою - обслуговує навколишніх поміщиків. Все зароблене витрачає на безкоштовне лікування селян і євреїв. За рік приймає по 6-7 тисяч хворих. Мужики не вірять, що поважний доктор діє безкорисливо, й кажуть: «Він од Царя бере». Феноменальний лікар постійно свариться з місцевим аптекарем, бо той багато править з його пацієнтів за ліки...

Мужики не вірять, що поважний доктор діє безкорисливо, й кажуть: «Він од Царя бере».

Прям як зараз

Спостерігач пише: Все зароблене витрачає на безкоштовне лікування селян і євреїв.

А євреї хіба не селяни?
Тобто селянам в горОді поратися, а євреї, значить, від Бога?
Чи вони зовсім не хтіли робити і жили гірше за селян, що Суботін їх окремо виділив?

Ні, євреї наприкінці ХІХ ст. безпосередньо с/г не займалися, хіба що дехто з них землі орендував у поміщиків і виконував посередницькі функції між ними і селянами.

Наприкінці ХІХ ст., на відміну від теперішніх часів, було багато бідних євреїв, вони займалися переважно всілякими кустарними промислами. Особливо таких було повно в містечках у "смузі осідлості" - губерніях в західній частині Рос.імперії, де їм дозволялося проживати (в т.ч. Шепетівка, Судилків, Полонне, Старокостянтинів, Остропіль, Бердичів і т.д.).

Цікавий факт - у 1880-х євреям заборонили орендувати корчми. Заборонили зненацька. Поміщики розучилися корчмами управляти, тож їм навіть виявилося вигідніше корчми руйнувати, ніж самим ними керувати. А ті євреї, які десятками років жили з оренди корчем, різко "деградували", бо ж раніше і в них жили, і сім"ї свої там, біля "робочого місця", утримували. Тому бувало таке, що євреї не мали куди їхати навіть після того, як поміщик зруйнував корчму. Обгороджували руїни, ставили курінь із жердя та дерев, і так жили.

Наприкінці ХІХ ст., на відміну від теперішніх часів, було багато бідних євреїв,

А зараз всі багаті чи шо?

Ну, таких бідних, як тоді, вже нема. Тоді вони реально бідували.