Ядуха погорів на рибі

О каком общении с людьми идет речь?

Стенограма передачі:

Канал ТВі, програма «Знак оклику», випуск від 25 червня 2012 року, понеділок, Сімейні цінності губернатора Ядухи.

Глава Хмельницької облдержадміністрації Василь Ядуха, напевне, найбільш одіозний з усіх українських губернаторів. Принаймні він, чи не єдиний, не стидається оформлювати відчужену з державної власності землю та нерухомість на своїх найближчих родичів – дружину та сина.
А ще фірма, в засновниках якої донька Василя Ядухи, намагається витіснити інвесторів з дуже привабливої на Хмельниччині рибної галузі.
Журналісти неодноразово займалися розслідуванням діяльності хмельницького керманича, одного разу дійшли навіть до Президента, Генпрокуратура почала перевірку діяльності хмельницького очільника, але марно – в результаті звільнили чомусь не його, а нашого колегу-журналіста, який займався розслідуванням діяльності Василя Ядухи.
«Знак оклику» вирішив уважніше придивитись до Хмельниччини – що ж там відбувається?
Розслідування Дениса Бігуса.
Пряма мова Ядухи (на мітингу): «Кожен, незалежно від того, де він працює, буде мати стабільну роботу і буде мати стабільні податки і стабільне існування своєї родини і сім’ї».
Прогодувати велику родину – непроста задача. Це якщо ти не губернатор, а якщо ти поставлений Президентом керувати Хмельниччиною, тоді все значно простіше. Варто лише дотримуватися родинних, себто сімейних, цінностей і тоді швидко приростеш цінностями матеріальними.
Очільник Хмельницької області Василь Ядуха, очевидь, відчувши себе міцним членом сім’ї Президетської, протягом якихось двох років зумів забезпечити дружину землею, дочку водою, сина будівлями. Усе це, щоправда, було чужим, але «своя людина» на такі дрібниці може і не зважати.
Пряма мова Ядухи (на мітингу): «Де брати гроші? Ніхто платити не хоче».
Державне підприємство «Укравтолізинг» закуповує та передає фермерам у розстрочку сільгосптехніку. От тільки з директором та ще кількома співробітниками Хмельницької філії йому не пощастило.
Пряма мова старшого прокурора відділу прокуратури Хмельницької області Валерія Мшинського: «Суть справи у нас така, що вказані службові особи, зловживаючи своїм службовим становищем, вчинили розтрату майна Хмельницької філії «Укравтолізингу». Вказана кримінальна справа є об’ємною – по ній сім обвинувачених, троє з яких у складі організованої злочинної групи…».
Згідно з матеріалами слідства, директор філії Анатолій Чепесюк, який тепер під судом, виводив з власності держави кошти та об’єкти. Одним із таких об’єктів стала складська база – величезна територія неподалік центру міста. Було державне, стало чиєсь.
Запитиння журналіста працівнику прокуратури: «Набувачі встановлені?».
Відповідь: «Не буду я говорити на даний час, тому що…».
Та те, про що запопадливо мовчить прокуратура, абсолютно не секрет для місцевих жителів, зокрема для охоронця цієї самої бази.
«Знак оклику» отримав цікавий документ – копію договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, за яким 2725,4 квадратних метрів складських приміщень у Чепесюка Анатолія Орестовича придбав Олександр Васильович Ядуха – двадцятирічний підприємець і син губернатора за сумісництвом (повезло хлопцеві), і сплатив він за базу менше 95 гривень за квадратний метр.
Пряма мова Ядухи (на мітингу): «Обласна державна адміністрація завжди підтримувала підприємців…».
Журналіст Денис Бігус: «Територія за цими, пофарбованими у державні кольори, воротами теж колись була державна, а нині належить сину пана Ядухи Олександру Васильовичу і придбав він її за абсолютно смішні гроші – 255 тисяч гривень, хоча там всередині – 4 гектари, 2 ангари, ставочок і під’їзна залізнична колія».
За випискою з реєстру мін’юсту, Олександр Ядуха донині володіє відчуженим у держави комплексом. Більше того, накладений на територію арешт не заважає талановитому бізнесмену ефективно використовувати тепер вже його власність.
Пряма мова охоронця: «І всьо уже раздєлєно. Відішь всє ангари забрано, площадкі, сюда – там, ґдє била от дальше, ґдє вон стелла стоіт, тоже забралі. Всьо продано. Всьо уже щас сдано в орєнду».
Промислові площі – це те, що треба молодій амбіційній людині, сину губернатора. А от першій леді регіону треба щось ґрунтовніше, скажімо земля. Тож протягом 2010 року дружина Ядухи Наталя раптово стає масштабною землевласницею – нічого протизаконного, просто десятки студентів раптово отримали по 2 гектари землі і раптово захотіли подарувати її саме дружині губернатора.
Запитання до голови Управління Хмельницької ОДА з питань сім’ї, молоді та спорту Олександра Данилюка: А Ви вже тут працюєте з якого року?
Відповідь: 2010-й, друга половина.
Запитання: І ще, наскільки я знаю, десь викладаєте?
Відповідь: Університет управління та права.
Олександр Данилюк, який у 2010 році очолив Укправління облдержадміністрації з питань сім’ї, молоді та спорту, влітку того ж 2010-го отримав 2 гектари землі, подарував Наталі Ядусі. Так само зробила і дружина Данилюка. А ще, на короткий час, пощастило стати фермерами двадцяти студентам Хмельницького університету управління та права – такий збіг обставин.
Пряма мова студентки, що подарувала свою землю дружині Ядухи: «Запропонували. А чо? Я ж маю право, як громадянин, на виділення земельної ділянки. Ой, подарувала комусь – подрузі чи другові».
Упевнений у своєму праві обдаровувати губернаторську родину і кандидат юридичних наук Данилюк. А що нервується і пітніє, то це просто жарко…
Пряма мова голови Управління Хмельницької ОДА з питань сім’ї, молоді та спорту Олександра Данилюка: «Ось я дійсно отримував і я це підтверджую. Якщо б ви отримали, то ваше право, кому ви і що даруєте».
Запитання журналіста: «Чому такий дивний вибір? Вас принаймні там хоча б за це підвищили або додали зарплати? Це ж 2 гектари землі».
Відповідь Данилюка: «Я ще раз кажу ось то, якщо воно є, то треба звертатись до відповідних органів… Все тоді, хлопці, якщо ви тільки з цього приводу прийшли…».
А про решту надбань родини пана Ядухи почуєте після нетривалої реклами…
Анатолій Сивак, місцевий житель, показує землі на території Стуфчинецької сільської ради, які 2010-го відійшли до сімейних володінь губернатора.
Пряма мова Анатолія Сивака: «Це земля, значить, вона знаходилася в Стуфчинецькій сільській раді. Це земля резерву…».
Розрезервували землі і в інших сільрадах. Усі гектари напрочуд близькі до міста та ще й поблизу доріг. Винятком стала лише одна ділянка. Вона знаходиться у Шепетівському районі та має іншу принаду – тут знайшли родовище корисних копалин. Та поки статус землі не змінився з сільгосппризначення, в неї спритно змінився власник.
Навряд чи хоч хтось з мешканців села Михайлючка Хмельницької області, окрім можливо сільського голови, знає, що оця земля навколо їхнього села продавалась по 60 тисяч доларів за гектар, але саме стільки за неї просили після того, як у 2010 році Шепетівська райдержадміністрація передала право на ділянки навколо села кільком підставним особам – кільком студентам, які спритно передарували свої ділянки.
Голова Шепетівської райдержадміністрації Іван Адамець: «Я не можу сказати чи то студенти, чи не студенти. Заяви були від громадян України».
Журналіст: «Ви виділяєте землю студентам, студенти дарують її Ядусі».
Іван Адамець: «А мені яка справа до цього? Я шо до цього, як голова адміністрації, ця людина маю? Я шо? От я, от уявіть собі».
Журналіст: «А це розпорядження вашої адміністрації».
Іван Адамець: «Моє».
Ось оперативна довідка з надр Управління СБУ. В ній чорним по білому: «Проведені офіційні заходи прокуратури та СБУ, обізнаність значної кількості осіб про ці заходи та про описану вище злочинну діяльність Ядухи В. С. і його оточення, відсутність правозастосовної реакції за результатами перевірки прокуратури та СБУ породить напруженість в суспільстві і матиме результатом повну дискредитацію діючої влади в очах населення Хмельницької області».
Пряма мова Ядухи (на мітингу): «Та ти показуй, що хочеш…».
Але далі оперативних донесень СБУ антикорупційна розробка губернатора чомусь не пішла – диво тай годі.
Після провальної оборутки з землею у родині Ядухи звернули увагу на воду, а точніше на рибні стави, якими Хмельниччина багата.
Пряма мова Ядухи (на мітингу): «Гарний Подільський край, гарні люди, гарна природа…».
Пряма мова працівників Лятецької рибдільниці: «В мене зариблений ставок – 200-300 тисяч. Вони ждуть до осені, восени приїжджають, тупо забирають рибу і все».
Озера, щоправда, роками використовувались ВАТ «Хмельницькрибгосп».
Віталій Коцюба, директор держпідприємства «Поділля», раніше був директором «Хмельницькрибгоспу», деякий час навіть примудрився суміщати ці дві посади і за цей час, за словами юристів підприємства, передав озера з одного підприємства на інше.
Пряма мова юриста ВАТ «Хмельницькрибгосп» Іллі Челака: «Происходят захваты территорий «Хмельницкрыбхоза».
Пряма мова Віталія Коцюби: «Щоби, скажемо, державні водоймища, які находяться на території Хмельницької області, були збережені, раціонально використані, за призначенням, вони були передані на баланс державного підприємства «Поділля».
Найраціональнішим, на думку очільника новоствореного держпідприємства, виявилось передати озера у суборенду. Серед засновників п’яти з шести товариств-суборендарів опинилась донька губернатора Світлана.
Хазяйновитість нових господарів у вилові зариблених не ними озер не знала меж.
Пряма мова бригадира Андрія Литвинова: «Ці всі ставки, значить, з першого по п’ятий, вже були випущені й виловлені…».
Протягом двох років рибгосп, через суди, відбиває свої озера, та коли вони повертаються, то порожніми. На цьому ставі зникла не тільки звичайна риба, але й півтонни осетрових порід, які тут розводили за державною програмою. На те, щоб осетрові виросли, потрібно 10 років, щоб знищити врожай вартістю у півмільйона гривень, вистачило одного сезону.
Депутат Старосинявської селищної ради Іван Гурин показує порядок денний сесії, на якій депутати дозволили держпідприємству «Поділля» складати технічну документацію на місцеве озеро. Чи не найважливіше питання – одним рядком у самому кінці, між аналогічними дозволами на побудову гаражів. На останній сесії депутати це рішення відмінили, а тижнем раніше селищний голова Олександр Романенко просто грудьми ставав, щоб не пустити «Знак оклику» на засідання комісії сільради, на якій розглядалось питання озера…
Розгадкою такої активності може бути те, що ставок на території Старої Синяви у суборенду від ДП «Поділля» отримало ТОВ «Іквариба» - фірма, у якій Світлана (Ядуха) була і є засновником попри рибний скандал і перевірку генпрокуратури.
Родинні узи могли б пояснити і дивний папір авторства місцевого держкомзему. У ньому чиновники рекомендують дозволити «Поділлю» розробляти документацію на озеро, хоча і визнають: державні акти на землю належать «Хмельницькрибгоспу»…
Прощаємось з Держкомземом, їдемо вітатись з губернатором, та виявляється, з початком нашого відрядження, Василь Степанович покинув державні справи.
Секретарка Ядухи: «Голови немає, він у відпустці».
Журналіст: «А вчора ще був на роботі».
Секретарка: «Ні».
Журналіст: «А з якого числа у відпустці?».
Секретарка: «З вісімнадцятого числа».
Та ще до своєї відпустки місцевий керманич в коментарі місцевим журналістам удавав, що всі ці кричущі корупційні факти – то, бачте, просто чиїсь інсинуації.
Пряма мова Ядухи: «Використовують різні інсинуації – політичні, різні, особисті. Ми вже до цього звикли…».
З безліччю запитань ми вирушили до родинного гнізда Ядухи (вул. Гонти, 32). Двері ніхто не відчинив, але вже за три хвилини після від’їзду нашу машину на дорозі заблокував мікроавтобус із, вочевидь, співмешканцями губернатора…
Один із чоловіків представився Сергієм Романюком. Навіть показав посвідчення кореспондента газети «Правда».
Навряд чи газету «Правда» цікавлять оборутки родини пана Ядухи, як не особливо цікавлять вони правоохоронні органи. Адже, хоча частину набутого родиною Хмельницького губернатора повернуто, ніхто з причетних не поніс жодного покарання. Сімейні цінності рятують…