Вулиця та пам'ятник М. Островському

потрібно просто демонтувати його з громадського простору міста і перенести в інше місце

Кому потрібно ?

законопослушним громадянином

потрібно просто демонтувати його з громадського простору міста і перенести в інше місце

Кому потрібно ?

І такс, завтра дістану оригінал листу, який послали в Київ, і там вже буде видно, чи листі було прохання про демонтацію пам'ятнику, чи лише був інформаційний запит

Ніхто не говорить знищити пам’ятник Островському, розбити його, потрібно просто демонтувати його з громадського простору міста і перенести в інше місце. І хай собі ходять до нього кому потрібно. Те саме робити з іншими пам’ятниками тоталітарного режиму, які мають, якусь художню цінність.

Питання "декомунізацї" (а насправді просто зносу пам"ятника) Островському настільки резонансне для шепетівчан, що можливо варто провести якісь громадські слухання, де б працівники музею надали достовірну інформацію про особистість Миколи Островського, про значимість його імені для розвитку і популяризації міста. Можливо, варто підняти це питання і на сесії міської ради, написати відкритого листа В'ятровичу, де пояснити позицію містян.

Прикро, що у 21 ст. в нашій країні діють тими ж методами, що й комуністи у 20-х роках, коли нищили храми, палаци, пам’ятники, а тепер намагаються відтворити все по уламках. Треба нагадати, що завдяки імені Островського Шепетівка отримала статус міста обласного підпорядкування, почала розбудовуватися у 60-х роках. А музей і пам’ятник письменнику стали візитівкою міста. І знищити авторську роботу відомого скульптора А.Зноби – вважаю варварством. З листа пана Вятровича очевидно, що працівники інституту вибірково брали факти біографії Островського з роману «Як гартувалася сталь» та з тих біографій, які були створені родичами та владою згідно вимог того часу і надруковані в різних виданнях . Щоб не бути голослівним, наведемо кілька документально підтверджених фактів з біографії М.Островського.
В державних архівах, в яких працювали науковці Сочинського, Московського та Шепетівського музеїв, не знайдено жодного документу про службу Островського в лавах червоної армії. В музеях зберігаються копії його автобіографії, написаної у 1924 р. для вступу у РКП(б), анкета всеросійського перепису членів РКП(б) 1924 р., особовий листок обліково-розподільчого відділу РКП)б) 1924 р. ( оригінали зберігаються в Центрі документації новітньої історії Краснодарського краю – ЦДНИКК). В жодному з цих документів немає запису про участь у військових діях, в графах про службу в армії стоять прочерки. Навряд чи приховував би він такий важливий факт, який давав би йому переваги у влаштуванні свого життя на той час. Вперше згадка про «участь у громадянській війні» з’являється в короткій біографії, доданій до першого видання «Як гартувалася сталь», яку подавали у видавництво його родичі і з якою письменник був не згідний. У 1936 р., коли міняли партквитки, реєстраційний бланк члена ВПК(б) знову ж таки заповнювали родичі, адже він був сліпим. І тут вперше з’являються записи про службу рядовим в агітпоїзді 1 кінної армії (1919-1920рр.), воєнкомом батальйону ВВО (всеобщего воинского обучения) у Берездові. Про участь в загонах ЧК взагалі не згадується .
Звичайно, декомунізація потрібна, але потрібно розумно підходити до цього питання, розглядати його не однобоко. А то виходить , «разрушить до основанья, а затем?!..» Що «затем» - то маємо те, що маємо. Ото ж бо й воно!

Как то двуяко звучит. То какие памятники сносить можно, а какие нет?

Вот Ленина посносили кругом, где тока можно, а он тоже памятник.

Ленін тут не жив.

Как то двуяко звучит. То какие памятники сносить можно, а какие нет?

Вот Ленина посносили кругом, где тока можно, а он тоже памятник.

Думаю це класно, що знайшлася людина і написала безпосередньо в Інститут національної памяті і прийшов лист підписаний безпосередньо паном Вятровичем (автора закону про декомунізацію). І дякую адміністрації сайту міста Шепетівки, що лист потрапив на очі громадкості. Добре, що таким чином шепетівчанам стане більш зрозумілий той рівень загрози для музею Миколи Островського, який існує на сьогоднішній день. Тому, що про дану ситуацію працівникам музею відомо вже понад рік і в цьому напрямку було зроблено максимально дій щоб зберегти музей на фоні декомунізації, що має місце відповідно до прийнятого закону. Проводилися круглі столи, засідання, де піднімалося дане питання як у Шепетівці так і на рівні області. Разом з тим часто такі дії музейників не завжди були зрозумілими для громадкості і викликали обурення. Це не дивно, бо в результаті різних опитувань і анкетувань, що зроблено, було встановлено, що шепетівчани категорично проти як перейменування музею (хоча в обставинах, що склалися це можливо чи не єдиний спосіб зберегти музей і експозицію) і тим паче проти демонтажу памятника. Разом з тим зараз активно поводиться робота щодо збору матеріалу для часткової реекспозиції (такої, що не порушить, а доповнить основну експозицію), яка дозволить більш обєктивно (на паралелях) висвітлити реальну історію ХХ століття. На фоні цих процесів особисто я звернулася до автора музею, відомого українського дизайнера-архітектора Анатолія Гайдамаки, який ще раз підтвердив унікальність даного музею і виявив готовність безкоштовно провести всі дизанерські роботи щодо часткової реекспозиції як тільки музейниками будуть зібрані відповідні матеріали.

Гугліть не пришлось. А про смаки — не сперечаються...

Завдяки Ільфу та Пєтрову світ дізнався шо "Шепетовка последний город на земле"... І не їм завдячувати, що до нас в місто приїздять іноземні делегації, зокрема з Китаю. А щодо намагання спровокувати та образити — марно... НЕ ведусь! До речі, Матвієнко жила в місті до 5-ти річного віку. Погодтель, Островський набагато довше...

ни в коей мере не пытался спровоцировать или тем паче обидеть, если сложилось такое впечатление, заверяю, оно обманчиво. Что же по сути сообщения, замечательным является тот факт что пришлось возможно погуглить и уж более замечательным, если действительно знакомы с творчество Ильфа и Петрова, но как меня и на мой вкус, то упоминание Шепетовки в таком замечательном и выдающемся произведении как "Золотой телёнок" во сто крат весомее чем такое же упоминание в совковой пропагандистской ерунде вместе с делегацией с Китая

Завдяки Ільфу та Пєтрову світ дізнався шо "Шепетовка последний город на земле"... І не їм завдячувати, що до нас в місто приїздять іноземні делегації, зокрема з Китаю. А щодо намагання спровокувати та образити — марно... НЕ ведусь! До речі, Матвієнко жила в місті до 5-ти річного віку. Погодтесь, Островський набагато довше...

А це нічого, що завдяки "бездарному писателю чекисту" світ дізнався про існування цього провінційного містечка? Мабуть, це дуже погано, що завдяки книзі "бездарного писателя чекиста", тисячі людей отримали надію та шанс на одужання? Своє треба берегти! Це добре, що ми маємо такого земляка.
Якщо він особисто скоював якість злочини — то це мало б бути доведено.

ой-ёй-ёй. а можно узнать какой именно "світ дізнався" ? в какой именно части света почитывали "как закалялась сталь" в Таджикистане или Узбекистане дети пионеры до 90 года и то врядли или может речь о Франции или США ну или на худой конец может хоть на коммунистической Кубе? расстрою, нет не читали и слыхом не слыхивали ни о "великом" писателе Островском и о Шепетовке. Более того, большинство образованных людей любящих читать о Шепетовке узнали благодаря Ильфу и Петрову, но думаю тебе это не известно.
А уж о тысячах людей которые " отримали надію та шанс на одужання" и комментировать не хочу. А земляк он нам примерно как Матвиенко, так может ещё и ей гордится, видная тётка ведь. Да уж

Ураще б інвестора якогось знайшли ніж дурницями займатись.

Дивна у нас влада... Ніби люди її обирали, ніби голосів багато вони набрали — а порадитись з громадою вони не вважають за потрібне. Я про перейменування вулиці, на якій проживаю, дізнався через місяць і то — випадково: дочка, що навчається в іншому місті, побачила в гуглі...???!!!

Я не літературний критик, як "злий вуйко" (хоча теж, будучи піонером, знайомився з "Как закалялась сталь") і не історик, щоб визначати через десятки років "кто прав, кто виноват" (тим паче дивлячись на те, як історія в нас перекручується, в залежності від правлячої верхівки) - я, в теперішній час, проти перейменування вулиці Островського, а знесення пам'ятника взагалі вважав би актом вандалізма. ІМХО

Напевне на місці пам'ятника, краще якийсь МАФ зафігачити, в нас їх так мало (та й місць під їх будівництво теж - навіть в охоронних зонах ліній електропередач будують - напевне в міській раді технічно грамотні люди працюють) - знайомі з інших міст кажуть що наше місто перетворилось на "шаурмяшну"))). Я вже не кажу про дороги...над проведеним ремонтом доріг плакати хочеться - буля ямка, став "лежачий поліцейський", таке уявлення, що ремонтникам похєр як класти, а міським керівникам (в т.ч. і депутатам) похєр до того як ті "кладуть на дороги". А так - да, інших проблем, крім перейменування та знесення у нас в місті немає.

А це нічого, що завдяки "бездарному писателю чекисту" світ дізнався про існування цього провінційного містечка? Мабуть, це дуже погано, що завдяки книзі "бездарного писателя чекиста", тисячі людей отримали надію та шанс на одужання? Своє треба берегти! Це добре, що ми маємо такого земляка.
Якщо він особисто скоював якість злочини — то це мало б бути доведено.

От лишилось тільки пам'ятник знести , і все! Відразу заживемо краще всіх, куди там Європі до нас...
Давайте ім'я автора цього листа ! Нехай громада міста знає своїх героїв !

и что типа "громада" должна осудить "героя". Не вижу ни чего крамольного в обращении, более того если в центре не станет памятника бездарному писателю чекисту думаю слёз ни у кого не будет, разве что у действительно упоротых совков. Больше чем уверен, что здесь в теме никто не читал "как закалялась сталь" кроме меня, и я то читал лишь потому что был пионером и любил читать :dry: и эта херня была в школьной программе

От лишилось тільки пам'ятник знести , і все! Відразу заживемо краще всіх, куди там Європі до нас...
Давайте ім'я автора цього листа ! Нехай громада міста знає своїх героїв !

Музеї не підлягають декомунізації, а пам'ятник теж, здається, є частиною експозиції. Якесь двояке трактування закону, виходить