Рішення про поступову відмову від аналогового телебачення та перехід на цифрове прийняте ще в 2006 році в Женеві, а не "здесь и сейчас". «Регіональну угоду, яка стосується планування цифрової наземної радіомовної служби…» підписали десь сотня країн, починаючи (якщо йти за переліком, вказаним у документі) з Республіки Албанії, закінчуючи Республікою Зімбабве. У тому ж році на «цифру» перейшли Люксембург і Нідерланди. Для них все просто: Люксембургу, мабуть вистачило поставити один передавач — вся держава покрита сигналом. Та й Голландії не так складно: території становить лише дві Хмельниччини, причому одна п’ята — це вода. Десяток-другий станції — «цифра» є в кожному домі. Більшим країнам — це більш клопітне завдання. Але за десять років всі держави на захід від України відмовилися від аналогового телебачення. А ще, до прикладу, США — 2009 рік, Австралія та Японія — 2011, Китай — 2016-й. Навіть Білорусь вже три роки живе в сучасному телесвіті. Україна, як то часто буває, десь заблукала на периферії процесу.