На початку ХХ ст. військове міністерство Російської імперії вирішило прокласти залізницю з Шепетівки до Проскурова (нині – Хмельницький).

Якщо запитати пересічного мешканця України, які асоціації викликають у нього грузинські імена Автанділ і Таріел, він цілком може відповісти: ”Це герої твору Шота Руставелі ” Витязь у тигровій шкурі “. У футбольних уболівальників є свій однозначний варіант. Імена братів Автанділа і Таріела Капанадзе настільки голосно звучали на всю Україну в 90-их, що забути їх навіть зараз неможливо.

Будь-які внутрішні кордони держави річ вельми умовна. Іноді виникає враження, що сучасні адміністративні райони проведені чи то по лінійці, чи то циркулем, чи то просто нетвердою рукою. Підтвердження тому - абсолютно розмиті межі Південної Волині та Північного Поділля, населення якого виразно тяжіє до північної, Рівненської області, хоча і знаходиться в більш південній, Хмельницької.

Нарешті до нашого міста дійшла довгоочікувана весна, шепетівчани вже готуються до великодніх та першотравневих свят, до пори виїздів на природу та роботи на дачних ділянках. Та поза увагою багатьох опинився той факт, що міський голова цього місяця відзначатиме важливу дату - рівно два з половиною років, як він керує нашим містом, тобто екватор терміну своїх повноважень. Два з половиною років - це більш ніж достатній строк щоб поставити оцінку діяльності мера, тим більше, що сам Сергій Андрійович не надто полюбляє звітувати громаді про свою роботу. Тому разом спробуємо пригадати всі досягнення та невдачі нашого керманича.