Статті — Сайт міста Шепетівка
День другий Другий день Школи Майстерності для творчих людей з обмеженими можливостями розпочався, як і перший, - з вестибюлю музею Миколи Островського, де діяли виставки творчих робіт учасників. Це, перш за все, виставка художніх полотен Василя Коробкіна, який, рятуючи хлопчика, втратив руку і ногу, але згодом знайшов себе у живописі.
13 серпня 2013 року в музеї Миколи Островського запрацювала Школа Майстерності для творчих людей з особливими потребами. Другий рік поспіль з усіх куточків України до Шепетівки з'їжджаються творчі особистості, яких не зламала зла доля і вони, ставши з різних причин інвалідами, не опустили руки, а мужньо розвивають свої здібності. Минулого року це було 50 осіб, цього — близько 80-ти. Цьогоріч додалися учасники з Івано-Франківська, Львова, Кривого Рогу, Алушти (Крим).
Ростислав Попський з невеличкого міста Шепетівка, не будь інтернету і спільнот любителів Moleskine, може бути, ніколи не зважився б публікувати свої малюнки. Адже навіть зараз, на захоплені коментарі юзерів ЖЖ і Flicker, похвали професіоналів і пропозиції взяти участь у художньому конкурсі, він реагує із стриманістю людини, що не сприймає своє художнє обдарування всерйоз.
Всесвітній день донора — особлива соціальна акція, покликана привернути увагу громадськості до безоплатної добровільної здачі крові. Адже потреба в компонентах крові виникає щосекунди. Така необхідна кров врятувала комусь життя і в нашому місті.
8 червня на Шепетівщині відбулась непересічна подія для всіх автолюбителів міста. Вперше в нашому регіоні відбулись змагання з Дрег-рейсінгу.
На початку ХХ ст. військове міністерство Російської імперії вирішило прокласти залізницю з Шепетівки до Проскурова (нині – Хмельницький).
Якщо запитати пересічного мешканця України, які асоціації викликають у нього грузинські імена Автанділ і Таріел, він цілком може відповісти: ”Це герої твору Шота Руставелі ” Витязь у тигровій шкурі “. У футбольних уболівальників є свій однозначний варіант. Імена братів Автанділа і Таріела Капанадзе настільки голосно звучали на всю Україну в 90-их, що забути їх навіть зараз неможливо.
Будь-які внутрішні кордони держави річ вельми умовна. Іноді виникає враження, що сучасні адміністративні райони проведені чи то по лінійці, чи то циркулем, чи то просто нетвердою рукою. Підтвердження тому - абсолютно розмиті межі Південної Волині та Північного Поділля, населення якого виразно тяжіє до північної, Рівненської області, хоча і знаходиться в більш південній, Хмельницької.