Спеціально для учнів підготували невеличку торбинку, у якій знаходилися, на перший погляд, звичні речі — миска з пшеницею, хліб, чорно-білі світлини, кілька невеличких посудин…
По черзі учні, виймаючи з торбинки, маленькі мисочки з різними продуктами ставили на стіл. На ньому з’явилися зернятка льону, сухий буряк, кукурудзяний початок, глід та шипшина.
Все це у період 1932–1933 років стала замінником їжі, хоча не всім на Шепетівщині щастило мати на своєму столі такі продукти. Тоді з перемеленого лушпиння зерна варили юшку, її називали затирухою, заправляли сухою кропивою. Хліб також пекли з перемеленого лушпиння та різних залишків зернових. Доходило до того, що збирали шкірки з картоплі...Про це збереглося чимало спогадів, які записали від жителів Шепетівського району.
Учні знайомились з назвами страв, які стали замінниками звичних харчів: «моторженики», «затируха», «блювали», «липники». Запалювали свічу пам’яті за померлими під час тих страшних подій та куштували шматочок хліба...
Музей пропаганди
