Смерека Сергій Валентинович народився 27 вересня 1980 року в м.Шепетівка.
Закінчивши загальноосвітню школу № 3, вступив до Рівненського економіко-гуманітарного університету на вчителя фізичного виховання. Після строкової служби чоловік багато років працював водієм на спецтехніці, адже машини були його пристрастю і його життям, він був майстром на всі руки й з технікою був на «ти».
Війна 24 лютого застала Сергія Валентиновича у Києві. Та на другий день, не чекаючи мобілізації, він записався у «Добровольче формування територіальної громади Шепетівки». Потім – 214-й окремий спецбатальйон, який створений у травні 2022 року. У складі батальйону боронив землі України в Апостоловому, що на Дніпропетровщині, потім на Херсонщині. Мав заслужений авторитет серед своїх побратимів, а прізвище, яке подарували Сергію батьки – Смерека, і стало його позивним.
Згодом у складі спецбатальйону був перекинутий на північ Донеччини, де служив солдатом, гранатометником механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти та загинув 21.10.2022 р. при виконанні бойового завдання.
У чоловіка залишилась нещодавно овдовіла, а тепер і осиротіла мати – Лідія Іванівна, дружина – Олена, 5-річний син Дмитро, та син від попереднього шлюбу Валентин.
Сергій вважав, що захищати свою землю, людей, рідних — це його обов’язок. Говорив, що якщо не піде, не зможе після війни дивитися в очі синам. Він знав і розумів, що інакше не вміє і не зможе і докладав максимуму зусиль, наближаючи Перемогу. Але війна осиротила ще одну родину.
Щирі співчуття близьким і рідним!
Слава Україні!
Героям слава!
