Олександр свідомо обрав для себе не простий шлях воїна-захисника. У 2015 році він пішов захищати Україну та її народ, за мир на українській землі, за спокій у рідній домівці, за безпеку родини… Вірний військовій присязі, з честю і гідністю виконав свій громадянський та військовий обов’язок. Для всіх нас Олександр Васильчук буде прикладом мужності і відваги, гідним оборонцем нашої держави.
Вчора, 6 жовтня, увечері траурний кортеж прибув на малу батьківщину воїна — до рідного дому в селі Щурівчики, щедро встеливши останню дорогу Олександра осінніми квітами та свічками, омивши її рясними, щирими сльозами. Здавалось, кожен житель Ізяславщини став до живого коридору, прихиливши коліно, аби віддати останню шану новітньому Герою.
Гіркотою і болем був сповнений сьогоднішній день (07 жовтня) для всіх мешканців громади, а насамперед для рідних, близьких, друзів, односельців, знайомих загиблого, які прийшли провести його в останню путь.
Молебень за загиблим бійцем проведено священнослужителями Православної Церкви України.
Місцем вічного спочинку Героя стало місцеве кладовище с.Щурівчики, де востаннє йому віддали військові почесті. Вручено рідним захисника Державний Прапор України, який почесна варта зняла з його домовини.
Наш обов’язок пам’ятати про наших земляків-героїв і в молитвах, і у вчинках. Любити Україну так, як любили наші Герої! Бути гідними їхнього подвигу!
І кожен із нас повинен наближувати довгоочікувану перемогу України, щоб кожна мати воїна-захисника дочекалася сина до рідної домівки живим, щоб кожна дружина дочекалася свого коханого чоловіка, щоб кожна дитина обіймала не сірий камінь на кладовищі, а батька, який повернувся живим і з перемогою.
Герої не вмирають! Вони тепер наші небесні янголи-охоронці!
Ізяславська міська рада
