Чи потрібні нам успішні люди?

Середа, 21 травня 2014

Успіх - це взагалі не те, до чого варто прагнути. Проблема в тому, що він визначає наш спосіб існування на маленькій і затишній, але при цьому тісній і обтяженій різними складнощами Землі.

Давайте на хвилину задумаємося, представників яких професій ми називаємо «успішними». На думку відразу приходять знамениті актори і співаки всіх мастей, політики, топові бізнесмени - усі ті, хто наділений владою, грошима або попросту популярністю.

Спробуйте уявити собі «успішного лікаря». Хто це: той, хто вміє проводити найскладніші операції на високому рівні і рятує життя чи той, хто відкрив приватну клініку, придбав багатих клієнтів і сам став багатим? «Успішний письменник» - той, хто створив по- справжньому видатний твір або той, хто видається мільйонними тиражами? А вже поєднання на кшталт «успішний вчений», «успішний викладач», «успішний геолог» і зовсім здаються дурницею в такому контексті.

Тут - то і виникає парадокс: виходить, що планета крутиться не за рахунок тих, кого ми дружно охрестили «успішними» і поставили на п'єдестал пошани. «Успішні люди» не вчать наших дітей в школі. «Успішні люди» не лікують нас від застуди. «Успішні люди» не рятують Землю від глобального потепління. «Успішні люди " не печуть хліб, не водять автобуси і не миють підлогу у вас в офісі.

Але ж ті, хто робить це, об'єктивно набагато корисніші для суспільства, ніж вся армія поп-співачок, менеджерів і олігархів. Але найцікавіше навіть не в цьому. Найдивніше, що в сучасному суспільстві «успіх» не дорівнює «щастю» практично ні за яких умов.

Наприклад, «успішними жінками» зазвичай називають кар'єристок, а «щасливими» чомусь як і раніше - дружин і матерів. «Успішними чоловіками» знову ж вважають тих, хто вміє заробляти і забезпечувати себе матеріальними благами, а «щасливими чоловіками»… Поклавши руку на серце, коли ви востаннє чули, щоб когось назвали «щасливим чоловіком»?

Існуюча модель успіху виключає щастя і в принципі є нездоровою.

Будемо цінувати мудреців, а не підготовлених ораторів, оцінювати дії і мотиви, а не слова. Будемо добре виконувати свою роботу не тому, що вона принесе якийсь ефемерний «успіх», а тому, що вона нам подобається. А якщо не подобається - будемо йти і шукати те, що припаде до душі, щоб знову робити це добре. Будемо дорожити своїми сім'ями, уважно ставитися до дітей. І тоді - дивна річ ! - Ми й самі не помітимо, як успішних людей стане набагато більше. Їх буде стільки ж, скільки і щасливих, які розуміють , що вони не даремно живуть на світі. І такі люди вже будуть потрібні планеті і суспільству тому що у них не буде причин руйнувати їх .
Нарешті ми займемося творенням, а не руйнацією.