прощання

Вчора, 14 грудня, у селі Кустівці Шепетівського району попрощалися із Захисником Шахраєм Анатолієм Миколайовичем (12.06.1976 - 07.12.2024). Про це розповіли на сторінці Полонської громади.

Кожна втрата Героя, кожна втрата захисника, наносять на серця українців рани та зміцнюють ненависть до ворога. Ворога, який десятиліттями прищеплював своєму народу ненависть до українців, який зараз стирає міста та села, який прагне знищити нашу націю та який вже зрозумів, що своєї мети не досягне. І все завдяки нашим мужнім воїнам.

Важко підібрати слова, коли цей світ залишає захисник. Ще важче, коли до небесного війська приєднуються зовсім молоді воїни. Бійці зі своїми планами, бажанням боронити країну, у яких, здавалося б, все життя попереду.

Немає нічого страшнішого для матері ніж похорони рідного сина. Сина, який ще зовсім недавно був надією та опорою, який був власною гордістю, який залишив рідну домівку, щоб захищати країну. Сина, який повернувся додому на щиті.

12 грудня 2024 року у Судилківській громаді зі скорботою та болем у душі в останню земну дорогу провели жителя села Лозичне, Оборонця рідної землі, Героя - Захисника України, Тимощука Василя Васильовича.

Сьогодні, 12 грудня, Славутська громада знову огорнута скорботою. З болем у серці мешканці прощались з великим сином України, справжнім Героєм, нашим земляком — Артемом Олександровичем Іваніком. Його ім’я назавжди залишиться символом мужності, відданості та жертовності.

Вчора, 11 грудня, об’єднані горем важкої втрати, жителі Ганнопільської громади попрощалися з вірним сином своєї Батьківщини Олександром Бундою, який у боротьбі за волю і кращу долю України віддав найдорожче, що мав – власне молоде життя. Ще одним Воїном поповнилось Небесне військо, ще один жовто – блакитний стяг замайорів над місцевим цвинтарем…

11 грудня 2024 року у Судилківській громаді зі скорботою та болем у душі в останню земну дорогу провели жителя села Судилків, Оборонця рідної землі, Героя - Захисника України, Гордійчука Миколу Вікторовича.

Пекучий біль і гіркий смуток війни знову торкнулися Славутської громади. 10 грудня з глибоким сумом провели в останню путь Героя — солдата Каламарчука Івана Миколайовича, який білим янголом повернувся додому на щиті. Його ім’я назавжди вписане золотими літерами в історію нашої землі, адже він віддав найцінніше — своє життя — за мир, свободу та незалежність України.

Сьогодні, 5 грудня, Славутська громада провела в останню земну дорогу свого земляка, справжнього Героя, Калюжного Валерія Васильовича. Його життєвий шлях — це шлях відданості, доброти й мужності, який надихає та водночас зворушує до глибини душі.