Мало, хто знає, що на будівництво колись відомого на увесь Радянський Союз музей Миколи Островського не пішло, фактично, жодної бюджетної копійки. Та й тим, хто втілював в життя неймовірний задум авторів проекту, також грошей не платили. Нині у кулуарах влади з'явилися плани реформувати візитівку Шепетівки, та на її базі створити музей військової техніки та зброї. Принаймні, про це йдеться у проекті “Плану реалізації стратегії регіонального розвитку Хмельницької області на 2011-2014 рік”. Хоча, у самому музеї кажуть, що нинішню експозицію та назву необхідно зберегти.

13 серпня до Шепетівського МВ УМВС надійшло повідомлення про крадіжку з території місцевого ВКФ електричного кабелю. Вжитими оперативно-пошуковими заходами встановлено, що злочин скоїв 34-річний житель м. Шепетівки. 

Надзвичайна подія сталася в Шепетівці, вчора на вулиці В.Котика виникла пожежа сміття на стихійному смітнику. На місці пожежі було виявлено тіло громадянина 1959 року народження. Що стало причиною смерті людини, встановлюють правоохоронці.

У народі говорять, що земля може всіх нагодувати своїми плодами і напоїти живою водою своїх джерел, вона захищає нас, але не може захистити себе. Захищати рідну землю, землю своїх батьків і дідів — це почесний обов’язок кожного справжнього чоловіка — громадянина і патріота.

З грудня 2011 року в НВК№3 «Школа-військовий ліцей» учні І курсу ліцею традиційно складали Обітницю ліцеїста. 11 років поспіль у закладі нового типу проходить це урочисте свято.

На чолі з класним керівником В.М. Водясовою ліцеїсти І курсу вишикувалися в актовій залі. Під звуки козацького маршу до зали внесли прапор ліцею (знаменна група ліцеїстів II курсу: Легінович Владислав, Шершенюк Олександр, Євич Віктор). За командою начальника військовоголіцею, підполковника запасу В.І.Кудріна командири відділень II курсу віце-молодші сержанти Олександр Регула, Дмитро Хаврун, Анас-тасія Іордійчук приступили до приведення до обітниці 21-го ліцеїста І курсу. Квитки ліцеїста урочисто вручили гості свята.

Обітниця ліцеїста — закон життя ліцею, який має силу морального обов’язку ліцеїста. За доброю традицією привітання-настанову з нагоди прийняття обітниці першокурсникам вручили ліцеїсти II курсу. Від імені батьків материнський наказ оголосила Н.А.Бруцька. Ліцеїсти І курсу в особі командира взводу, віце-сержанта Дениса Бруцького запевнили батьківську громадськість, своїх однолітків, що вони будуть неухильно виконувати вимоги Обітниці ліцеїста.

У НВК №3 кожний ліцеїст, приймаючи Обітницю, бере на себе обов’язки, виконання яких складає зміст його навчання, життя. Цьогоріч ряди військового ліцею поповнились новим поколінням. Ми переконані, що наші учні будуть чесно виконувати свій обов’язок і ні На крок не відступлять від вимог Обітниці, не посоромлять педагогів та своїх батьків.

Н.М.Щур, заступник директора НВК № З з виховної роботи.

У 1920-1930-х роках працівники митного пункту в Шепетівці активно боролися з перевізниками імпортного трикотажу та дитячих іграшок. Ця історія яскраво описана у раніше забороненому есе видатного українського письменника Остапа Вишні "Як переїхати митницю".

Нещодавно у Полтаві проходив Всеукраїнський конкурс юних гумористів «Посміхнемося щиро Вишні», приурочений річниці з дня народження українського письменника Остапа Вишні. 11-річного Єгора Кордонця, учня 6-В класу Шепетівського НВК № 1, за майстерне декламування усмішок «Чудо в черевику» й «Та доки ж!» нагородили дипломом.

Серед учасників міського відбіркового туру на Всеукраїнський конкурс була 15-річна учениця ЗОШ №6 Олена Роїк. За вміле художнє читання гуморесок «Дер Галушко» і «Куца Фенька» вона отримала грамоту.

Мало кому відомо, що письменник-гуморист Остап Вишня відвідував Шепетівку. Шукав тут сюжети для своїх гумористичних оповідань. І таки знайшов. Про це детальніше - у матеріалі володимира Ковальчука "Остап Вишня: "Шепетівські митники - веселий народ"".

З грудня церковна молодь і учні недільної школи, з головою єпархіального відділу по роботі з молоддю протоієреєм Богданом Никитюком при Свято-Михайлівському кафедральному соборі міста Шепетівки,, відвідали спеціалізовану загальноосвітню школу-інтернат І-II ступенів для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату, що знаходиться у місті Ізяславі. Там перебуває близько 90 дітей зі всієї Хмельницької області, 12 з яких — сироти. Крім навчання, дехто з них займається творчістю — вишиває, виготовляє іграшки, робить різні композиції із природних матеріалів. Допомагають їм викладачі.

«Ангелятко має хатку. Де ж та хатка в янголятка? У дитячому серденьку, має хатку він маленьку!», — саме так розпочали свій виступ дітки з недільної школи. Вони читали вірші, розповідали про любов Божу, дивились християнські відео на https://bogvideo.com, спілкувалися з ровесниками та грали в ігри. Потім роздали дітворі символічні подарунки (іконки, молитовники, біблійні оповідки, солодощі, фрукти).

З великим задоволенням та теплом приймали гостей в інтернаті, їм провели коротеньку екскурсію по закладу: показали спортивний, навчальний та медичний корпуси. Розповіли його історію — рішення про створення інтернату було прийнято 18 грудня 1962 року, напередодні свята Миколая Чудотворця.

У школі ознайомили шепетівчан зі специфікою навчання. Гостей здивував урок «соціального орієнтування», головним завданням якого є адаптація дітей до умов життя. Вони ніколи про таке не чули.

—Отець Богдан, чому цим діткам пояснюють як їздити в транспорті, відвідувати лікаря, бібліотеку? Хіба вони цього не знають? — потім перепитували діти.

—Дітки, їх вчать цих речей, для того, щоб після завершення навчання в школі вони змогли призвичаїтися до умов нашого з вами повсякденного життя, — відповів священик.

Наша держава частково взяла на себе зобов’язання з матеріального забезпечення людей з обмеженими фізичними можливостями. Проте цього недостатньо. Насамперед вони потребують впевненості в тому, що є такі як інші, а ще милосердя та підтримки. Православна молодь з Шепетівки намагалася спілкуватися з дітьми як з рівними.

—Такі відвідини, — каже учасниця молодіжної православної групи Марія Гончарова, — щойно розпочали здійснювати. Думаємо ще завітати в Ізяслав у період різдвяних свят. Все починається з доброти людських сердець. Варто об’єднуватися, тоді серця битимуться в унісон, заради благої справи.

Яна Скрипак

Амністія — це виявлення гуманізму, милосердя та прощення з боку держави щодо певної категорії людей, які вчинили злочини з повним або частковим анулюванням правових наслідків вчиненого злочину, яке здійснюється у судовому порядку. Статтею 44 КК України передбачається звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, визначених кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування. Цей акт здійснюється у вигляді звільнення від кримінальної відповідальності і відбування покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочинів.

Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі закону «Про амністію» не допускається, якщо обвинувачений чи підсудний проти цього заперечує. У такому разі провадження у справі продовжується в звичайному порядку. Суд постановляє обвинувальний чи виправдувальний вирок, а особа, яка обвинувачується органами досудового слідства у вчиненні злочину, дістає можливість домогтися свого публічного виправдання у судовому порядку. Не є перешкодою для застосування закону «Про амністію» те, що особа, яка дає згоду на закриття кримінальної справи за цією нереабілітовною підставою, водночас не визнає себе винною в інкримінованому їй злочині.

 Після минулорічних виборів лад голів сільських рад Шетівського району оновився ійже на 50 відсотків. Один іищний та 22 сільських голови турбуються нині про розвиток своїх громад. Погані дороги, відсутність вуличного освітлення, недостатнє наповнення місцевих бюджетів, безробіття — роботи для сільських очільників вистачає. Але й за таких скрутних умов їм вдається покращувати добробут людей, які висловили їм довіру на виборах. Про свої здобутки напередодні Дня місцевого самоврядування розповідають сільські керівники.

Робота дільничного інспектора міліції - напружена, відповідальна та, звісно ж, ненормована. Тож не дивуйтесь, коли у місцевому відділку ви не знайдете свого дільничного: він або обходить дільницю, або ж на черговому виклику.

Звична уже понад вісім років робота в міліції Володимира Тимощука — не з простих, адже, правду кажучи. саме такі, як Володимир Миколайович, забезпечують спокій та правопорядок у місті.

— На моїй дільничній території (Шеиетівський місцевий округ № 8. — Лет.) порівняно спокійно та тихо, оскільки тут немає розважальних закладів. А значить, і менше правопорушень, — розповідає правоохоронець. — Найбільше на території дільниці трапляється крадіжок, винуватцями яких є зазвичай раніше засуджені. Зокрема у жовтні цього року на території округу в місцевому супермаркеті «Вопак» невідомий викрав дві пачки кави. Справу було розкрито, особу злочинця встановлено та складено адміністративний протокол.

За словами Володимира Миколайовича, цього року за його участю було складено 135 адміністративних протоколів та розкрито 11 злочинів.

— Статистика правопорушень показує, що криміногенна ситуація в місті, порівняно з попереднім роком, поліпшилась. Значною мірою сприяла цьому мета-донова програма, себто замінна терапія, що використовується для лікування иаркозалежних, — продовжує Володимир Тимощук. — Метадон наркозалежиі безкоштовно отримують у аптечних кіосках при медичних закладах.

У роботі дільничного інспектора міліції чимало психологічних аспектів, насамперед він повинен вміти заспокоїти людей, забезпечивши належним чином їх захист від правопорушників або людей, які своєю поведінкою, діями не викликають довіри з боку місцевих мешканців.

—Пригадую випадок, — говорить Володимир Миколайович, —- коли взимку у місцевого жителя було вилучено мисливський ніж. За наявністю цього речового доказу відкрито кримінальну справу проти правопорушника, який незаконно зберігав холодну зброю.

Наразі у світі гостро стоїть проблема насильства в сім’ї. Такі випадки зафіксовано і на території нашого міста.

—За умови подання заяви про насильство в сім’ї, — продовжує лейтенант, — порушника для початку може бути покарано адміністративним арештом строком до 10 діб. Крім того, його одразу ставлять на облік у відділку міліції та у відділі сім’ї, молоді та спорту як такого, що вчиняє насильство в сім’ї.

Доводилось Володимиру Миколайовичу на своїй дільниці фіксувати і незаконне заняття підприємницькою діяльністю. Зокрема восени за торгівлю самогоном була затримана місцева жителька. В результаті порушниця була змушена заплатити 800 гривень штрафу.

На закінчення нашої розмови пригадав дільничний про вбивство безхатька на сміттєзвалищі навесні цього року. Завдяки силам міліції злочин було розкрито та порушено кримінальну справу.

Проте не можна сказати, що успіхи дільничним інспекторам міліції даються легко. І насамперед вони є результатом кропіткої праці і наполегливості в роботі, адже саме у них, дільничних, чи ж найбільший перелік функціональних обов’язків. А сумлінне виконання цих обов’язків — запорука правопорядку на дільниці.

Алла Мазанюк.