Завдяки копіткій праці Михайла Івановича з'явилися ґрунтовні розвідки та дослідження про наш край, які відкривають багато невідомого, що допомагають переосмислювати історичні події, повертають з небуття снавні імена земляків. У книгу введено велику кількість невідомих фактів, свідчень очевидців історичних подій. Левова частина їх висвітлює події нашого краю у роки визвольних змагань, Української революції 1917-1921 років, часів Голодомору, першої та Другої світової війни.
У книзі йдеться про борців за вільну Україну, лицарів Січових Стрільців, воїнів Армії УНР, УПА, які визволяли нашу землю і виявляли неабияку мужність і надзвичайну хоробрість. Перед нами зримо постають непересічні особистості М. Капустянського, С. Петлюри, Є. Коновальця, нашого земляка Садовського, члена першого уряду УНР та інших.
Розповідається про члена УПА, провідника і пропагандиста відділення "Еней", що діяла на теренах нашого краю
Корчука Володимира Григорійовича, а в залі в цей час присутні його дочка, внучка і правнучка, три покоління.
Історичні факти, про які розповідав Михайло Іванович хвилювали і не залишали байдужими присутніх на презентації.
Головне завдання історії - вчити вмінню використовувати уроки історії, долучатися до її витоків. Допоки ми не навчимося визнавати свої помилки і робити правильні висновки, доти будемо рухатися безперспективним шляхом.
Саме таким був лейтмотив виступу на вечорі подільського дослідника і письменника
Петра Маліша, який також працює над історичним минулим Хмельниччини, а деякі з його досліджень були використані у книзі
Полодюка М.І.Михайло Іванович розповів, що довелося попрацювати над багатьма джерелами зі сховищ архівів, займатися дослідженням того чи іншого факту і часто ці пошуки пересікалися з Малішем. Допомагало знання іноземних мов, бо є багато не вивчених документів, що залишилися після Другої світової війни. У книзі багато наведено джерел, про дії німецької влади на нашій землі, опубліковані цікаві, невідомі досі польські, австрійські та німецькі карти тих далеких часів.
Книжка не претендує на досконалість, на завершеність. І це є головним. Вона повинна спонукати до праці. До пошуків і відкриттів свого історичного минулого, яке є змістовним, багатим і неповторним.
Саме такою думкою і подальшими перспективами роботи над історією нашого краю автора завершується вечір. Як же ще мало ми знаємо про свою рідну землю.
Фотозвіт із презентації