1 рік і 9 місяців — саме стільки тривали біль, невідомість, молитви і надії для родини Сергія. Мати й близькі не втрачали віри, чекали бодай звістки й щиро вірили, що їхній син, брат, друг повернеться. Кожен день для членів родини був наче вічність. І це диво нарешті сталося! Завдяки невтомній праці й наполегливості волонтерки Інни Судак та рідних, цей довгоочікуваний день настав — Герой живий і нарешті повернувся додому.
Коли Сергій ступив на рідну землю, його зустрічали з короваєм, українськими прапорами, квітами й сльозами — щасливими, теплими, справжніми. Односельчани та жителі сусідніх сіл громади прийшли висловити свою вдячність, обійняти та промовити крізь сльози:
«Ти живий. Ти нарешті вдома. Ми чекали на тебе!»
У Білотині Сергій — єдиний, хто побував у ворожому полоні. Тож його повернення — це не просто особиста радість родини, це радість усього села, всієї громади.
Ніхто не стримував емоцій. Мати бійця вперше за довгі місяці змогла міцно притулити свого сина до материнського серця, відчути його тепло, почути довгожданий голос, доторкнутися до його рук, які так довго залишались десь далеко, у ворожому полоні… Це була тиша, наповнена вдячністю Богові та всім, хто допоміг Сергію повернутися.
Скромна, але надзвичайно щира зустріч ще раз показала: навіть після темряви полону настає світанок. І ми всі разом — нація, що вміє чекати, боротися, любити й перемагати.
Щиро віримо, що незабаром кожен полонений, кожен зниклий безвісти боєць повернеться додому. А російський окупант зникне з нашої землі, як «роса на сонці». Бо правда і сила — за нами. І перемога — вже близько.
Сергію, дякуємо за те, що вистояв. Дякуємо за життя. Вітаємо вдома. Ізяславщина та Україна пишається тобою!
Ізяславська міська рада
