На цьому фото Командувач Повітряних Сил Данії. Він приїхав вшанувати пам’ять Олексія Меся (Мунфіша) у Шепетівку. Приїхав, бо мав можливість неодноразово спілкуватись з Олексієм під час його навчання у Данії. Бо Олексій представляв Україну на міжнародному рівні, бо він очолював першу навчальну групу, бо він був першопрохідцем у вирішенні всіх проблемних питань. А їх було ой як багато – всі це розуміють.
Мунфіш з Джусом мали вирішальну поїздку у Вашингтон. Мунфіш – це та людина, яку відправили, щоб за результатами його оцінювання зрозуміти, чи українські пілоти справляться із освоєнням F-16. І, до речі, тест він здав на максимальну оцінку.
Мунфіш провів весь процес комунікації і організації навчання, виконуючи роль пілота, керівника групи, перекладача, аташе та навіть, подекуди, командувача.
Він першим посадив винищувач F-16 в Україні. Він першим збив шахед F-кою. Він першим загинув. Він в буквальному і переносному сенсі згорів на роботі. Він згорів на моїх очах, на очах своєї дитини та батьків. Бо в українській армії, а тим більше, у авіації, якщо ти не ненормальний фанатик, то тобі там не місце.
Вперше з 6 місяців Юлія Месь зробила у себе на сторінці допис, вона пояснила, що змусило її це зробити:
Командувач Повітряних Сил Данії Ян Дам приїхав у Шепетівку, щоб вшанувати Льошину пам’ять. Щоб сказати в очі мені, його дружині та його батькам, що ми маємо ним пишатись, бо він зробив неможливе. Командувач Повітряних Сил члена-країни НАТО приїхав особисто.
Наближається 6 місяць з дня загибелі Олексія. Нашою державою не визнано належним чином ім‘я Олексія Месь. Кажуть, що підставою для отримання нагород можуть бути лише результати розслідування загибелі. Ну так, бо все, що людина зробила до того, не має значення.
Льоша, пробач, я знаю, що ти не в захваті цих моїх слів. Але мовчати я більше не можу. Бо ми втратили найдорожче – тебе.
Детальніше про легендарного шепетівського пілота з позивним Moonfish ви можете прочитати тут.
