Через фото, документи, спогади рідних, побратимів було відтворено сторінки життя героя.
28 жовтня Василю Олеговичу було б 30 років. Земна життєва дорога офіцера обірвалась в не повні 28 років – час молодості, розквіту, професійного становлення, як офіцера. Він був хорошим командиром, мав позивний «Вовк». У зоні АТО із 15 січня 2015р. Його взвод тримав оборону в районі с. Піски , що недалеко від Донецького аеропорту. А це безперервні бої, обстріли. У лютому офіцер підірвався на розтяжці, мав важке поранення ноги. Рідним дзвонив: «У мене все добре».
Його улюблена пісня « Все буде добре» Вакарчука, радив мамі її слухати. Рідні відмовляли від армії, у відповідь чули: «Там мої хлопці. Хто, як не я…»
25 серпня 2015 року Кашлаков Василь Олегович загинув у районі села Невельське Донецької області при виконанні бойового завдання.
Побратими бережуть пам’ять про командира. Батьки передали музею прапор 4 роти 93-ої бригади із хвилюючими написами вічної пам’яті та вдячності командиру. Це тепер для музею священна реліквія. Пам’ять про героя живе в Шепетівці. У цьому році йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Шепетівки» . Одна з вулиць названа іменем Кашлакова.
Він житиме в наших серцях вічно молодим.
В пам'ять про сина
Васю, Василько, сину!
За що – підскажи нам усім!
За землю, мій тату, єдину,
Яку я всім серцем любив.
Васю, Василько, сину,
За що? – ти матусі скажи.
За прапор і герб український
Життя своє віддаю.
Васю, Василько, внучку,
За що? – ти ж надію убив
- Любенька бабусю гордися.
Я зріс українцем із Богом у серці
По зову Вкраїни вчинив.
Васю, Василько, друже,
Чому – таємницю відкрий!
- Пробачте, любіть, пам’ятайте,
Не зміг залишитись живий.
