Чернишов Р.В. народився 26 квітня 1973 року у селі Суботці Знам’янського району Кіровоградської області. Тут пройшло дитинство Руслана, тут навчався у місцевій школі. Зростав доброзичливим, чуйним, щирим, ввічливим, відповідальним юнаком.
Після закінчення школи навчався столярній справі в одному з профтехучилищ міста Знам’янка. Не завершив навчання і вже у 1990 році був призваний до лав армії. Два армійські роки пройшли швидко.
Після служби молодий завзятий хлопчина розпочинає трудову біографію: працював різноробом у кар’єрі на Житомирщині, чотири роки - механіком у ТОВ Шепетівський гранкар’єр у селі Рудня-Новенька.
Де б не працював, колеги поважали Руслана за відповідальність, чесність, товариськість, за добру вдачу та готовність завжди прийти на допомогу.
Судилків з’явився на сторінках життєпису Руслана Валерійовича у 2013 році. Тут зустрів свою долю – дружину Олену, яка виховувала двох доньок і сина. Чоловік прийняв дітей як рідних. Згодом у подружжя народилася донечка Каріна.
Це другий шлюб Руслана Валерійовича, від першого шлюбу у чоловіка дві дорослі доньки. Він – уважний люблячий татусь п’ятьох доньок і сина та люблячий дідусь шести внучат. Завжди радів дітям та онукам, разом з дружиною Оленою дбали про велику родину, провідували рідних та близьких на Кіровоградщині, разом будували плани на майбутнє.
Хотіли після війни вирушити у кількаденну подорож з палатками і ночівлею десь біля річки, бо чоловік дуже любив риболовлю. Та клята війна забрала у дружини – люблячого чоловіка, у дітей – люблячого батька та дідуся. Вже не дочекається сина старенький батько Руслана Валерійовича та рідний брат, які проживають на Кіровоградщині.
Нездійсненими залишилися мрії та плани…
Чернишов Р.В. був призваний на військову службу 11.06.2024 року Шепетівським РТЦК та СП. Впродовж другої декади червня – вересня 2024 року проходив навчання військовому ремеслу в Україні, а у жовтні – листопаді – у Франції. Після повернення з-за кордону захищав незалежність та територіальну цілісність рідної країни від російського окупанта на Сході України.
Під час одного з боїв старший навідник мінометного розрахунку мінометного батальйону однієї з військових частин, сержант Чернишов Р.В. героїчно загинув 24 березня 2025 року, виконуючи бойове завдання по стримуванню російської агресії поблизу одного з населених пунктів Покровського району Донецької області.
Вірний військовій присязі син України, мужній, відважний воїн, вірний побратим, за мир в Україні віддав найдорожче – своє життя.
Страшенний біль огортає душу, рана, незагойна рана на серці великої родини, непоправна втрата для найрідніших та всієї громади. Разом з нашою громадою вшановують пам’ять про Руслана Валерійовича і жителі Суботцівської громади, звідки родом Воїн – Захисник.
Сьогодні Руслан Валерійович востаннє побував на земних гостинах у найрідніших людей, у Судилкові – селі, яке за 11 років стало йому рідним. Провести Захисника до місця останнього спочинку прийшли побратими - військовослужбовці, представники духовенства, представники місцевої влади, жителі громади, друзі і всі, хто знав Руслана. Односельці зустріли Захисника та провели в останню дорогу живим коридором Шани. Плакали всі, бо болить і боліти не перестане…
Поховали Чернишова Р.В. в Судилкові з усіма військовими почестями.
Розділяємо горе родини, низько схиляємо голови у глибокій скорботі перед вічною і світлою памʼяттю Героя України. Світлий спомин про мужнього Захисника України Чернишова Руслана Валерійовича назавжди залишиться в наших серцях. Він наближав нашу перемогу!
Слава і Шана Герою України!
Вічна пам’ять…
Судилівська сільська рада
