Ярослав народився 12 січня 1998 року в селі Верхня Сироватка Сумського району Сумської області. Змалку вирізнявся допитливістю, активністю та щирістю. Після закінчення Верхньосироватської середньої школи у 2014 році, він обрав для себе професію будівельника, вступивши до Сумського професійного училища, де здобув фах муляра-плиточника.
Однак серце Ярослава вело його до іншої дороги – до служби Україні. У 2018 році він підписав контракт зі Збройними Силами України та став на захист Батьківщини. Під час проходження служби зарекомендував себе як відповідальний, дисциплінований та надійний боєць.
Коли ворог прийшов на нашу землю, Ярослав не залишився осторонь. Брав участь у запеклих боях за Харківщину, ризикуючи власним життям заради миру та безпеки рідної країни. Його мужність і відданість неодноразово відзначалися грамотами військового командування.
Сім’я українського воїна, рятуючись від загрози російської окупації, знайшла прихисток у гостинному місті Славуті. Покинувши рідний дім, вони вирушили в невідомість, залишивши за собою спогади про мирне життя, сповнене теплих родинних вечорів, дитячого сміху та впевненості у завтрашньому дні.
Життя відданого воїна обірвалося несподівано. 17 лютого 2025 року поблизу села Стригани сталася фатальна ДТП, яка стала останньою сторінкою його життя. Втрата молодого, сильного духом чоловіка стала тяжким ударом для його родини, друзів, побратимів та всієї громади.
У скорботний день 21 лютого жителі Славути, рідні, побратими та друзі прийшли віддати останню шану Ярославу. Прощання проходило в атмосфері глибокого суму та болю.
Ті, хто знав Ярослава, згадують його як життєрадісного, мрійливого, ввічливого, чесного та відповідального хлопця. Він мав щире серце, завжди готовий прийти на допомогу, підтримати добрим словом і справою. Для рідних він був турботливим сином, люблячим братом і надійною опорою.
Особливо боляче ця втрата відгукнулася у серцях його близьких:
Батьки втратили сина, який був їхньою гордістю.
Молодша сестра – старшого брата, який завжди був прикладом.
Дружина – коханого чоловіка, а пасинок – того, хто став для нього другою батьківською опорою.
Міський голова, виконавчий комітет, депутати Славутської міської ради та вся Славутська громада висловлюють щирі співчуття рідним та близьким Ярослава Лихого.
Вічна пам’ять та слава українському Воїну!
Пресслужба Славутського МВК
