Живим коридором пошани, який простягнувся на кілометри, проводжала громада, рідні, друзі, священнослужителі. знайомі і незнайомі мужнього Воїна, який віддав своє життя, захищаючи Україну від російського агресора, за її незалежність та територіальну цілісність, за спокій сердець та за майбутнє кожного українця. добру, відверту, веселу, безкорисну і безвідмовну людину.
Він був доброю, відвертою, веселою, безкорисною і безвідмовною людиною. На війні Михайло сам підбирав близьких по духу воїнів у 1-ше відділення розвідки, яким командував.
Завжди, якби важко чи ризиковано для життя не було, евакуйовував з поля бою своїх побратимів… Відправляючи їх «на щиті» до рідної оселі, не міг там попрощатись востаннє. бо найбільшим страхом для Михайла, яке він так і не зміг подолати, було не поле бою, а очі матері загиблого побратима. Він дуже боявся в них заглянути…Йому навіки 30...
Невимовним болем, щемливими прощаннями на площі перед будівлею виконкому міської ради проводжали в останню дорогу мужнього бійця. Люди не стримували сліз... Присутні, дякуючи Герою за безсмертний подвиг, молились про Царство Небесне для полеглого.
Багатолюдною ходою, під супровід духового оркестру, громада провела Захисника до Собору архістратига Михаїла та архангела Гавриїла, де відбувся чин похорону.
Свобода та незалежність яскравим полум’ям горять у серцях нашої молоді, яка бере до рук зброю, аби стати на захист своєї Батьківщини. Покоління мужніх, безстрашних воїнів… Велике покоління, яке віддає життя за кожного з нас...
Вшановуючи подвиг Михайла Надаховського, низько вклоняємося в скорботі перед близькими та рідними Героя, розділяємо ваш біль.
Вічна пам’ять і слава мужньому Воїну-Захиснику! Доземний уклін!
Слава Україні! Героям Слава!
Відділ з організаційних питань НМР
