Газовий ендшпіль

Сумнівний концесійний досвід  

Що ж призвело до таких панічних настроїв? Історія доволі цікава, з крутими поворотами, тож про все по порядку.

Точкою відліку став 2011 рік. Тоді Шепетівська міська рада передала в концесію на дванадцять років цілісний майновий комплекс КП «Шепетівське підприємство теплових мереж» інвестору  ТОВ «Шепетівка Енергоінвест». Це приватне товариство отримало в користування і міський водоканал. Допоміг у цьому київським інвесторам тодішній мер Сергій Антонюк.

Згідно з договором, «Шепетівка Енергоінвест» за користування підприємствами мало сплачувати в казну міста визначену суму. Наприклад, за теплові мережі — 40 тисяч гривень щоквартально. Логіка, погодьтеся, цікава. Концесія — річ в українських реаліях не зовсім зрозуміла. Всі говорили і продовжують говорити, що ЖКГ — збиткова сфера нашої економіки. З таким підходом і розумінням тодішні можновладці Шепетівки вчинили мудро: «Забирайте водоканал і тепломережу, ремонтуйте і модернізуйте там обладнання»... Хоча тезу збитковості комунальних підприємств інвестор навряд чи розділяв, якщо вирішив заробити на них грошенят. Угоди видавалися цілком цікавими і перспективними. 
Однак після відомих революційних подій і зміни влади в Шепетівці з’ясувалося, що справи в інвестора йдуть далеко не найкращим чином. Перший сигнал тривоги подав водоканал. Нова влада вирішила діяти і поставила собі за мету повернути підприємства в комунальну власність. 

«Шепетівка Енергоінвест» накопичило на водоканалі мільйонні борги за енергоносії (особливо багато заборгували за електроенергію). Трудовий колектив, який був не задоволений затримками зарплатні, збунтувався. Модернізації насосних станцій і очисних споруд (що було передбачено договором) інвестор проводити не поспішав. Врешті енергетики пригрозили відключити електроенергію через величезні борги. Міським чиновникам не було куди відступати. Реальна чи не дуже, але виникла певна загроза зриву водопостачання та водовідведення. Варіантів було не надто багато і міська рада пішла судовою війною на «Енергоінвест».

У травні 2014 року водоканал повернули в комунальну власність. Втім, разом з підприємством повернулися і борги, які накопичив інвестор. Влада розробила антикризову стратегію реанімації підприємства. Реструктуризували борги і в процесі діяльності розраховувалися з «чужими гріхами». Чимало зусиль до реалізації цієї стратегії доклав перший заступник міського голови Володимир Вихівський, який у справах водоканальних, як кажуть,  собаку з’їв. 

Однак неприємно, що борги екс-інвестора все-таки лягли на водоканал і міський бюджет. Вийшло так, що підприємство «поматросили» і «кинули», та ще й не розрахувалися. І ніхто цьому не заперечив. Проте можна вважати цей етап  пройденим, хоча «Енергоінвест» до сьогодні намагався повернути контроль над водоканалом через суд. Більше проблемних моментів виявилося в питанні тепломережі Шепетівки.

Раунд другий   

Той же 2011 рік, ті ж концесійні рамки,  дійові особи, але в експлуатацію передавали «Шепетівське підприємство теплових мереж». Однак, як виявилося пізніше,  міну у цій домовленості заклали наперед і навмисно. Вже у 2014 році з’ясувалося, що з восьмого пункту концесійної угоди зник один важливий підпункт. «Втрата» сталася  дорогою від міської ради до нотаріуса, який завіряв документ. Факт — з договору зник пункт: «Проведення розрахунків у повному обсязі за спожиті енергоресурси». Це стосувалося зобов’язань «Шепетівка Енергоінвест». Ситуація склалася подібною до проблем із водоканалом. От тільки заборгував «Енергоінвест» за енергоресурси не комусь там, а самій  його величності НАК «Нафтогаз України». Державний монополіст стривожився не лише розміром боргу, а й динамікою його накопичення. Згідно з даними «Нафтогазу» борг ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» станом на 5 січня 2015 становив трохи більше 32 мільйонів гривень, а станом на 13 жовтня підстрибнув вже до 52 мільйонів гривень. 

Ще 30 травня «Нафтогаз» надіслав до Хмельницької облдержадміністрації доручення, в якому зазначалося: «…просимо вас попередити та припинити газопостачання підприємству, яке не виконує умови договору постачання та заборгувало за спожитий природний газ… У разі перешкоджання працівниками товариства з обмеженою відповідальністю «Шепетівка Енергоінвест» доступу працівників ПАТ «Шепетівкагаз» до вхідної засувної арматури газопроводу або газорозподільного пункту та виконанню ними робіт щодо припинення газопостачання, просимо вас звертатися до правоохоронних органів…»  На перший погляд, позиція видається  жорсткою.

13 вересня ПАТ «Шепетівкагаз» спробував перевірити, чи бува не «посмоктує» «Енергоінвест» заборонений газ. «Ревізорів» у котельню не пустили, однак ті зуміли визначити, що охоронні пломби зірвано і «Енергоінвест»  несанкціоновано відбирає газ. 
Зважаючи на всі неподобства і тривожні сигнали,  голова Хмельницької ОДА Михайло Загородний дає доручення розірвати концесійний договір. Міськрада Шепетівки знову йде до суду і  23 жовтня суд першої інстанції задовільнив клопотання міськради щодо розриву угоди з «Енергоінвестом». Найімовірніше за все, концесіонери направлять апеляцію, і всі ще трохи попсують собі нерви. Втім тенденція зрозуміла, всі «концесійовані» підприємства повертаються до рідної гавані  комунальної власності. Але, знову ж, що робити з боргами? Хто їх заплатить і як з цим розбереться міська рада? 

Потойбіччя концесіонерів 

Як ми вже зазначали, «Шепетівка Енергоінвест» виросла в Шепетівці з київською пропискою. За нею стоїть постать не такого вже й невідомого Андрія Карпенка. Колись, на початку третього тисячоліття, цей пан контролював кілька облгазів, мав свою частку в концерні «Укргаз». Коли на «газовий ниві» почали з’являтися і набирати сили такі фігури як Дмитро Фірташ, Карпенку довелося трохи змінити вектор діяльності. Він влаштувався гендиректором «Агентства розвитку житлово-комунального господарства», своєрідну контролюючу структуру в сфері ЖКГ, через яку проходили ресурси, а головне — важлива інформація. З легкої руки Карпенка різні приватні структури знали, де і за рахунок чого можна нагріти руки в житлово-комунальній сфері того чи іншого міста. Газ, тепло,  вода, каналізація — на ваш вибір і розсуд. За схожою схемою народилося й «Шепетівка Енергоінвест». 

Проте  під час підготовки цього матеріалу ми зверталися до «Енергоінвесту» і пропонували висловити власну точку зору стосовно конфліктної ситуації з міською радою. Просили надати цифри, розрахунки, звіти виконаних ремонтних і модернізаційних робіт. Відмовилися. Але дещо таки розповіли. Ймовірно, що міська влада так стурбована боргами за газ приватної структури, бо сама хоче влаштувати перерозподіл у цій сфері, можливо привести «правильного» концесіонера. Можливо…

Будемо чесні, відверті та поставмо незручне запитання: чому міська рада так стривожена боргами «Енергоінвесту»? Проблеми приватної компанії — це, зрозуміло, її приватні проблеми.  «Нафтогаз» відключить місту газ?  Проте владі не потрібен  замерзаючий районний центр. 

«Нафтогаз» проковтнув усе 

В епопеї протистояння за теплові мережі Шепетівки відверто дивною видалася поведінка «Нафтогазу».  У державного монополіста певна компанія брала газ, за нього не розраховувалася, а потім ще й красти його почала. А «Нафтогаз» у цій ситуації спромігся лише на кілька, вибачте,  «писульок», які надіслав на адресу Хмельницької ОДА.  Чому так сталося? Бо «Шепетівка Енергоінвест» не розраховувалося за той самий газ вітчизняного виробництва, про який ми постійно чуємо. Це так званий «відкатний, неврахований газ», яким користуються тільки  «свої» компанії. Якби товариство «Енергоінвест» не розраховувалося б за імпортний газ, розмова мала б зовсім інший відтінок. Та й  не було б класичної схеми маніпуляції і «правильного використання» вітчизняного газу. Боротьба міської влади проти інвесторів підняла на поверхню ці неприємні деталі. Та як би там не було, врешті-решт залишаються два болючих питання: хто в подальшому очолить схему і що робити з багатомільйонними боргами тепломережі?