21-річна поліцейська завжди була татовою улюбленицею, з раннього дитинства «несла службу» разом з ним. У карному розшуку, де працював Олег Аркадійович, Оленку добре знали як татову помічницю та порадницю.
«Пам'ятаю, як у другому класі повідомила родині, що теж буду «ловити» бандитів, — згадує Олена. — Тато єдиний не розсміявся, а взяв на руки та пригорнув. З тих пір відчувала його підтримку не тільки як батька, а ще й як наставника».
У 2015 році Олег Аркадійович після 20-річної служби в правоохоронних органах пішов у відставку, проте Присяги дотримувався все своє життя.
Спочатку він боронив Схід України у складі військ АТО/ООС, а з початку повномасштабного вторгнення добровольцем пішов на фронт.
У 47-річному віці Олега Аркадійовича не стало. Оленка дуже важко це сприйняла, адже їй було лише 19. Проте дівчина успішно закінчила Національну академію внутрішніх справ. Працювала в ювенальній поліції, а зараз вона — офіцер служби освітньої безпеки. Паралельно закінчує магістратуру.
Старші колеги та наставники Олени помічають її неймовірну схожість з Олегом Аркадійовичем — така ж цілеспрямована, ініціативна та завзята.
«Татусю, рідненький, якби ти мене зараз побачив, то пишався би мною», — подумки промовляє Олена. Поліцейська часто відвідує Алею Героїв у Шепетівці, де зі світлини батько немов відповідає: «Тримайся, доню… Ти в мене молодчинка…»
Поліція Хмельницької області