«Невідомість… Як же буде далі?» — саме ця думка першою промайнула в голові Василя 24 лютого 2022 року, коли він дізнався про початок повномасштабного російського вторгнення. Менш ніж за місяць він разом із караулом брав участь у ліквідації наслідків ворожого обстрілу — гасінні пожежі на об'єкті підвищеної небезпеки.
«До місця влучання було приблизно 20 кілометрів, але вже здалеку ми бачили чорну хмару диму, що здіймалася в небо. Коли прибули на місце, стало зрозуміло, наскільки масштабна пожежа: висока стіна вогню, густий чорний дим, величезна площа розлитого пального», — пригадує сержант Іванець.
Щоб повністю загасити пожежу, знадобилося 12 годин важкої та виснажливої роботи. Рятувальники у бойовому одязі, важких тепловідбивних костюмах і за умов надзвичайно високої температури не відступили перед викликом і знову здобули перемогу.
«Під усім цим екіпіруванням ти буквально мокрий від поту, але продовжуєш працювати. А потім, коли все закінчується, відчуваєш страшний холод через різкий перепад температур, — розповідає Василь. — Та найбільше накрила злість. Злість від того, що рашисти цілеспрямовано нищать нашу інфраструктуру, енергетичні об’єкти».
«Рятувальник завжди має бути готовий професійно виконувати свою роботу. Стресостійкість і сміливість — ключові риси для кожного з нас», — переконаний Іванець.
Шість років тому він навіть уявити не міг, що опиниться в епіцентрі воєнних подій, які доведеться ліквідовувати. І одного дня Василя нагородили відзнакою «За відвагу у надзвичайній ситуації». Тепер він знає: що б не сталося далі, він буде готовий.
Головне управління ДСНС України у Хмельницькій області
