Санітар Гаврило показує картини, які розмальовує у вільний час. Каже: за фахом він — культуролог. Служить у війську понад два роки.
"Уже майже готова. Я собі вирішив, що це не просто там картина українки. Я собі придумав, що це образ. Схоже на німб? Схоже. Чим не свята? Схоже на терновий вінок? Схоже. Ісус переміг смерть? Що він показав? Те, що й вона", — розповідає про малюнок Гаврило.
"До цього, напевно, не звикнеш": про роботу санітаром
Нині чоловік служить санітаром у медичній роті 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Робота непроста: доглядає за пораненими, працює на евакуації загиблих.
"Якийсь, не знаю, захист включається — блокування, що ти якось абстрагуєшся, що це мертва там людина. До цього, напевно, не звикнеш. У нас є один з медиків, судмедексперт-криміналіст і він каже, що він ще не звик до цього", — ділиться Гаврило.
Гаврило розповідає: пішов у військо, аби не осоромитися перед своїми дітьми. Його донька закінчила військовий ліцей.
Син пішов до війська добровольцем, як тільки йому виповнилося 18. Довелося разом попрацювати на евакуації загиблих.
"Перших кілька місяців ми з сином вдвох були в екіпажі, їздили на евакуацію. Коли вже стала задача їздити, я казав, що не знаю, як себе поведу, як почуватимусь. Цього ніхто не знає. Можуть бути великі бородаті дядьки-штурмовики, які непритомніють, а можуть бути молоді хлопці, в яких залізні нерви. Я не міг впасти перед сином обличчям у бруд", — згадує санітар евакуаційного відділення.
Найстрашніше — вивозити останки загиблих, додає він.
Бувало таке, що під'їжджаєш, за посадкою — вже "орки", ти їх візуально бачиш. Але насправді, ми працюємо дуже швидко. Твоя задача знайти документи, якщо вони є, якісь ланцюжки, кульчики, банківські карти, щоб рідні, близькі могли опізнати людину. Буває таке, що пишеш в доповіді "200", а коли відкриваєш мішок, та замість "200" вже пишеш "рештки", — розповідає військовослужбовець 30 ОМБр.
"Картини висять у посольстві Швеції": про хобі та мрії
У вільний час 46-річний чоловік вишиває та розмальовує картини. Його робота, а також картина його колеги-медикині бригади, були продані з аукціону на підтримку армії.
"Приблизно 800 гривень я на ці дві картини витратив. Їх там продали за 300 крон. Це на наші гроші, десь більше 11 тисяч гривень. Вони пішли у фонд Repower, а картини, наскільки я знаю, висять зараз у посольстві Швеції", — розказує чоловік.
Опісля війни Гаврило планує повернутися до мирного життя. Його мрії, каже чоловік, пов’язані з дітьми.
"Якщо закінчиться війна, я думаю переїхати десь ближче до Одеси. Може, в якесь невеличке навіть село. І там собі продовжувати життя і приймати на літо внуків з дітьми. Влаштуюсь водієм трамвая, наприклад. Буду ловити рибку і гуляти по Дерибасівській", — поділився Гаврило.
