35-річний економіст Андрій Суботін про мандри Хмельниччиною влітку 1887 року:
...Минаємо Шепетівку з винокурнею графині Потоцької. Смуга лісів залишається на півночі, тобто ліворуч від залізничного шляху, а починається горбиста кам’яниста місцевість. Коло містечка Судилкова видніється смуга гранітів. Вони займають всю східну третину губернії. На берегах тамтешньої річки часто граніти виходять на поверхню, а в деяких місцях навіть «переростають» у невеличкі скелясті пагорби...
...Нашою дорогою до Острополя (зараз - село в Старокостянтинівському р-ні) снують туди-сюди вози з житом. На полях працюють чоловіки в солом'яних брилях, коричневих свитках, чоботях, поголені, з вусами. Баби їхні вбираються в білі сорочки та кольорові спідниці. Поля настільки неозорі, що зливаються з лінією горизонту, так заокругленою і різко окресленою, як на морі. Села із білими чистими хатками з солом'яними дахами на цьому фоні видаються маленькими острівцями. Навколо них видніються садки, конопляники, городці з тютюном...
... Майже всі з двох сотень будинків у Острополі – мазанки. Втім, тут є дві споруди, які дійсно можна назвати будинками. В них протягом 14-и років замешкує лікар А. В. Санкевич. Платні за роботу він нізвідки не отримує, а заробляє приватною практикою - обслуговує навколишніх поміщиків. Все зароблене витрачає на безкоштовне лікування селян і євреїв. За рік приймає по 6-7 тисяч хворих. Мужики не вірять, що поважний доктор діє безкорисливо, й кажуть: «Він од Царя бере». Феноменальний лікар постійно свариться з місцевим аптекарем, бо той багато править з його пацієнтів за ліки...