Андрій разом зі своїми побратимами за допомогою гармат зупинив атаку п'яти ворожих танків, таким чином врятувавши від загибелі 50 українських військових. Бойовики, які втекли з поля бою, згодом накрили позиції бійців мінометним вогнем, забравши життя Андрія. А йому було лише 37.
Надзвичайно хвилюючою миттю для всіх був виступ бійця 44 артилерійської бригади Кондратюка А.М., який низько поклонився матері героя, подякував за сина і попросив у неї пробачення за те, що син не повернувся живим.