Українська мова протягом кількох століть зазнавала лінгвоциду, тобто свідомого та цілеспрямованого нищення мови як головної ознаки етносу – народності та нації. Передусім його спрямовували проти писемної форми мовлення. Нашу мову придушували, забороняли, піддавали анафемам і гонінням. І в роки російського імперіалізму, і в радянські часи намагалися викорінити, розтоптати й відібрати українську. Кожне століття додавало нових штрихів до лінгвістичної руйнації рідного слова.