Версія для друку
Розділ Суспільство

Як родина Меленчуків рятувала євреїв під час Другої світової війни

Автор Музей пропаганди 14 травня 2021, 16:48

Сьогодні в Україні вперше відзначають День пам'яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни. Серед 2659 українців, які отримали почесне звання Праведника народів світу, є 21 людина з Шепетівщини, багато людей досі є невизнаними та невідомими.

Допомога євреям в окупованій Україні найчастіше каралася смертю самого рятівника та всієї його родини. Та все ж люди ризикували і рятували. З деякими неймовірними історіями порятунку та іменами Праведників ми знайомили під час проєкту #Наші

Сьогодні познайомимо з історією родини Меленчуків

Петро Меленчук, його дружина Тетяна і їх п'ятеро дітей жили в селі Мокіївці, Кам'янець-Подільської (нині Хмельницької) області.

У першій половині липня 1941 року, коли ці території були окуповані, Петро Меленчук був призначений сільським старостою. Відповідно до нової посади, Петро отримав в своє користування віз і дозвіл вільно пересуватися по округу. Це давало Петру можливість відвідувати в сусідньому містечку Гриців сім'ю Дрель, з якими він давно товаришував і привозити їм харчі. Під час одного з таких візитів Петро висловив готовність у разі необхідності заховати Дрелей в своєму будинку.

У червні 1942-го року, коли євреїв Грицева переміщували в сусіднє місто Старокостянтинів, брати Лев і Моше Дрель потайки прийшли до Меленчуків. Спочатку вони ховалися на горищі. Згодом Петро побудував землянку в лісі, де брати могли залишатися в очікуванні випадку приєднатися до радянських партизанів.

Підлітки Іван і Анатолій, сини Петра, знали про місцезнаходження землянки. Вони приносили туди їжу і ділилися з братами Дрель новинами.

Тим часом Петро поїхав до Старокостянтинова і розшукав там дружин братів Дрель. Жінкам були дані докладні вказівки, як дістатися до схованки, а двох дочок Дори Дрель Петро взяв з собою, сховавши їх під сіном на своєму возі. Дворічну Галю він влаштував у своїх хороших друзів, видавши її за українську сироту, а 11-річну Лідію забрав до себе.

Возз'єднавшись зі своїми дружинами, брати Дрель незабаром вийшли на зв'язок з партизанами і приєдналися до них. Однак, умови життя в лісі були дуже суворими і час від часу Дрелі потайки приходили в будинок Меленчуків, щоб помитися, змінити одяг, поїсти і відпочити. В цьому будинку вони завжди відчували віддану турботу Тетяни Меленчук і її 19-річної дочки Євдокії.

У жовтні 1943-го року, під час боїв в лісі, обидва брати Дрель, а також Муня, дружина Моше, були вбиті. Партизанський загін розпався. Дора, вдова Льва Дреля, приєдналася до своєї доньки Лідії в будинку Меленчуків. Вони так і залишалися в ньому аж до березня 1944-ого року, коли ці території були звільнені від нацистів.

Члени сім’ї Дрель, які вижили, підтримували зв'язок зі своїми рятівниками навіть після того, як Лідія (в заміжжі Клейман) репатріювалася до Ізраїлю.

29 вересня 1997 року Яд Вашем удостоїв Петра і Тетяну Меленчуків почесним званням «Праведник народів світу». 24 грудня 2001 року Яд Вашем удостоїв Євдокію Капелюх, а також Івана і Анатолія Меленчуків почесним званням «Праведник народів світу».

Музей пропаганди

Останнє редагування 14 травня 2021, 16:53