Щороку 14 жовтня ми відзначаємо кілька свят, вкрай важливих для вкраїнського суспільства - це Покрова Пресвятої Богородиці, День Українського козацтва, а також День захисників і захисниць України. Найтривалішу, більш ніж тисячолітню традицію відзначення має свято Покрови, яке з'явилось у нас після масового хрещення Київської Русі 988 року. Для наших предків Покрова була наділена потужним символізмом, зокрема означала захист і заступництво, тож не дивно, що протягом століть її образ невідступно йшов поруч із нашим народом, не втративши свого значення до сьогодення.

14 жовтня ми відзначатимемо славне свято — День захисників і захисниць України. І це чудовий привід, щоб більш детально розповісти про тих, хто у перші дні і місяці війни став на захист цілісності нашої держави.

29 вересня весь світ згадує трагічну річницю початку одного з найвідоміших епізодів Голокосту на території України - розстрілу євреїв у Києві в Бабиному Яру. Під час німецької окупації в Україні нищили цивільне населення всіх національностей, але за нацистською ідеологією євреїв мали вбити першими та знищити повністю. Єврейські громади були у селах, містечках та містах і вони практично повністю загинули скрізь. До 29 вересня 1941 р. розстріли вже пройшли в Шепетівці, Бердичеві, Вінниці, Кам’янці-Подільському.

29 серпня 1921 р., після кількох допитів та смертного вироку більшовицького трибуналу, відійшов у вічність український військово-політичний діяч, командир полку Дієвої армії УНР, співзасновник Української військової організації Іван Антонович Андрух. Сотник Січових Стрільців не один раз відвідував Шепетівку, у серпні 1919 р. брав участь у наступальних операціях армії УНР на шепетівському напрямку. Останній раз Іван Андрух відвідав Шепетівку наприкінці квітні 1921 року. Звідси він від’їжджав до Польщі на зустріч з С. Петлюрою, Є. Коновальцем та Ю. Тютюником.

Історія України знає чимало військових діячів, якими варто пишатися. Один із них – Яків Гандзюк, постать якого відома, але досі недостатньо популяризована в українському суспільстві. Хоча він, як ніхто інший, заслуговує на це.