Соціально-економічне становище України вимагає докорінного перегляду традиційного погляду на існуючу систему охорони здоров'я, диктує необхідність впровадження сучасних економічно обґрунтованих методів та ресурсозберігаючих технологій в лікувально-діагностичному процесі.
Можна не сумніватися, що особливе місце серед діагностичних служб займає лабораторна діагностика, що представляє практичній охороні здоров'я значну частину об'єктивної діагностичної інформації, необхідної для своєчасного прийняття правильного клінічного рішення і контролю за ефективністю проведеної терапії. І хоча лабораторії як то сінево відгуки має хороші, але все одно поговорити є про що.
Про проблеми лабораторної служби України, шляхи їх вирішення та перспективи розвитку ми говорили з головним позаштатним спеціалістом з клінічної лабораторної діагностики МОЗ України, президентом Всеукраїнської асоціації клінічної хімії та лабораторної медицини, доктором медичних наук Ганною Геннадіївною Луньової.
- Як можна охарактеризувати сучасний стан справ в лабораторній службі?
- Економічні і соціальні зміни в суспільстві протягом останніх років призвели до значного погіршення стану лабораторної служби України, розрізненості клінічних лабораторій поліклінік, стаціонарів і діагностичних центрів.
Лабораторна служба навіть на тлі загального критичного становища медичної галузі виглядає досить гнітюче. Оснащеність лікувально-профілактичних установ лабораторним обладнанням, реактивами, наборами, контрольними матеріалами серйозно відстає від сучасних вимог. У той же час наявне в деяких лікарнях обладнання використовується нераціонально і часто довго простоює через дефіцит реактивів і проблем сервісного обслуговування. Більшості населення взагалі не доступні сучасні методи лабораторної діагностики.
Залишає бажати кращого обізнаність лікарів-клініцистів в питаннях діагностичного значення та інтерпретації результатів нових методів лабораторної діагностики. І, як результат, до сих пір лікарями призначається велика кількість малоінформативних аналізів. Практикується недешева тактика багаторазового невиправданого дублювання досліджень в різних лікувально-профілактичних установах, відсутня система наступності досліджень.
У нашій країні на відміну від країн ЄС лабораторна служба, її діяльність і проблеми практично поза сферою уваги держави. Не передбачена окрема стаття витрат на фінансування клінічних лабораторій. Всеукраїнська асоціація клінічної хімії та лабораторної медицини повинна мати реальні повноваження контролю якості клінічних досліджень і впровадження сучасних методів клінічної лабораторної діагностики та бути активним учасником реформування лабораторної служби.
В наші дні діяльність лабораторної служби в будь-якій країні є невід'ємною частиною стратегії профілактики та боротьби з багатьма захворюваннями на рівні держави. Безумовно, реформи системи охорони здоров'я не можуть залишити поза увагою такого важливого її ланки.
- Які ви бачите шляхи реформування лабораторної служби?
- Одним з основних напрямків має бути проведення реформування структури лабораторної мережі в Україні з урахуванням світового та європейського досвіду в організації клініко-лабораторної діагностики та створення проекту державної програми розвитку лабораторної медицини в країні до 2012 року.
Другим напрямком є централізація лабораторних досліджень. «Низька якість при великій кількості» - проблема, що має пряме відношення до малоефективним лабораторіям, які не укомплектованим в повній мірі кадрами, обладнанням, контрольними матеріалами. З огляду на економічні чинники (високу вартість обладнання, апаратури, реактивів і т. Д.), Раціональна організація лабораторної діагностичної допомоги населенню можлива тільки через централізацію передових технологій і створення районних, міських, обласних, а також спеціалізованих лабораторних центрів. У зв'язку з цим одним з найнагальніших заходів зараз є проведення паспортизації лабораторної служби в регіонах, яка послужить основою для економічного обґрунтування централізації лабораторних досліджень. Централізація досліджень сьогодні відповідає світовим тенденціям в організації лабораторної діагностики, і її економічна доцільність очевидна.
Вже сьогодні необхідно ввести сертифікацію, вдосконалити процедури ліцензування та атестації клінічних лабораторій, привести у відповідність існуючу систему реєстрацій і сертифікацій обладнання та витратних матеріалів за вимогами, які діють в ЄС.
Користуючись досвідом країн ЄС, вважаємо за доцільне також залучення громадських і професійних медичних організацій, наприклад Всеукраїнської асоціації клінічної хімії та лабораторної медицини, для:
- • розробки та впровадження стандартів і нормативних документів, які регламентують роботу лабораторної служби, вимог до реагентів і тіст-системам, устаткуванню, персоналу, процедур сертифікації, акредитації та ліцензування клінічних лабораторій незалежно від форм власності;
- • створення системи гарантії якості в клінічних лабораторіях;
- • розробки умов для централізації і автоматизації лабораторних досліджень;
- • контролю за дотриманням клінічними лабораторіями (незалежно від форми власності) вимог стандартів, які регламентують їх діяльність, умов ліцензій;
- • впровадження сучасних методів лабораторної діагностики;
- • підготовки та атестації фахівців;
- • організації зовнішнього та внутрішнього контролю якості лабораторних досліджень.
- Які існують можливі негативні наслідки централізації служби та шляхи до їх вирішення?
- Такими наслідками можуть стати віддалення лабораторної діагностики від пацієнта і погіршення якості проведення преаналітичного етапу, що грає чималу роль в отриманні аналітично достовірного результату. Тому актуальними є питання дотримання правил забору і транспортування проб біоматеріалів і наближення лабораторної діагностики до пацієнта в якості обов'язкових умов централізації досліджень. У зв'язку з цим дуже важливі розробка і подальше виконання програми із забезпечення засобами лабораторної діагностики амбулаторій та сімейних лікарів. Йдеться про забезпечення так званими «приліжковими тестами» (point care): діагностичними смужками, Імунохроматографічний експрес-тестами і т. Д.
Не менш важливим є посилення роботи в галузі стандартизації лабораторних досліджень. Клінічна лабораторна діагностика - одна з тих галузей медицини, в якій кожна процедура повинна бути стандартизована. Це стосується і технологічних процесів, і контролю якості.
При виконанні лабораторного обстеження пацієнтів з використанням стандартних методик і технологій, а також високоякісних реактивів і контрольних матеріалів можливе формування та дотримання такого необхідного принципу організації лабораторної служби, як спадкоємність лабораторних досліджень.
Тут же слід сказати про необхідність формування етапності в лабораторній діагностиці. Як і надання медичної допомоги, лабораторні дослідження повинні виконуватися в певній послідовності.
- Ви згадували про необхідність зробити акцент на контролі якості лабораторної діагностики ...
- Це один із пріоритетних напрямків у реформуванні лабораторної служби. Внутрішньолабораторний і міжлабораторний контроль якості існував завжди. Сьогодні фахівці кожної лабораторії зобов'язані проводити контроль відтворюваності, збіжність, точності і правильності досліджень.
Існує ще один потужний стимул забезпечення достовірності (якості) лабораторних досліджень - аудит незалежними спеціалізованими акредитованими лабораторіями, які володіють референтними методами досліджень і потужної аналітичної базою.
В даний час також планується проведення зовнішнього контролю якості на регіональному рівні.
- Обговорюючи шляхи реформування будь-якої галузі, незмінно мають на увазі інтенсивне впровадження сучасних методик та інформаційних технологій ...
- Лабораторна служба не є винятком. Однак слід пам'ятати про нашу залежності від лікарів практичної медицини в питаннях впровадження нових лабораторних методик: саме клініцисти визначають доцільність таких кроків. Отже, необхідна тісна співпраця представників нашої служби і лікарів, причому співробітництво двостороннє: фахівці лабораторій не повинні обмежуватися виконанням аналітичного етапу дослідження біоматеріалу пацієнта. Вони повинні активно брати участь в лікувально-діагностичному процесі, інформувати клініцистів про нові методи лабораторної діагностики та принципи цих методів, референтних величинах і діагностичне значення методів. Клініцисти, в свою чергу, визначають обсяг і кратність проведення необхідних лабораторних досліджень.
Важливо відзначити, що сучасні методи найбільш успішно впроваджуються при наявності відповідних національних програм. Це можна простежити на прикладах широкого впровадження досліджень глікозильованого гемоглобіну у всіх пацієнтів з цукровим діабетом або коагулогіческіх досліджень, які допомагають вирішити питання корекції дози непрямих антикоагулянтів і тактики ведення кардіологічних пацієнтів.
Уже сьогодні в лабораторній практиці широко використовуються автоматизовані засоби аналізу. Але для того щоб відповідати сучасному рівню вимог, що пред'являються до якості діагностичних процесів, необхідне впровадження комп'ютерних інформаційних технологій на всіх ділянках лабораторної служби. Це дозволить створювати архіви зображень на основі цифрових кодувань, а згодом сформувати універсальні системи архівування, обробки і передачі даних про пацієнтів. Завдяки подібним заходам стануть реальністю консультації та консиліуми на відстані, простіше і швидше буде здійснюватися зв'язок між клініцистами і фахівцями лабораторної медицини.
- Розкажіть трохи про діяльність кафедри клінічної лабораторної діагностики.
- Наша кафедра проводить післядипломне навчання фахівців клінічної лабораторної діагностики, клінічної біохімії та лабораторної імунології. Основна мета такого навчання - спеціалізація і підвищення кваліфікації кадрів клініко-діагностичних лабораторій.
Післядипломна підготовка обов'язково включає періодичне навчання в навчальних закладах післядипломної освіти на тематичних і передатестаційних циклах, метою яких є надання фахівцям інформації про зміни в теоретичній, практичній і технологічної бази за останні п'ять років. Курсанти отримують інформацію про нові інтернет-сайтах, літературі, сучасному обладнанні, наборах реактивів і тест-системах.
Навчання і вдосконалення фахівців в сучасному світі не може відбуватися один раз в п'ять років. Згідно з вимогами Болонського процесу освіта протягом усього життя забезпечується і іншими формами навчання, такими як щорічна підготовка фахівців на науково-практичних конференціях, школах-семінарах, в лабораторіях провідних медичних центрів і науково-дослідних інститутів. Не слід недооцінювати і постійну самопідготовку шляхом вивчення спеціальної літератури, участі в симпозіумах і з'їздах. При цьому не варто обмежуватися заходами, присвяченими проблемам клініко-лабораторної діагностики - багато корисного наші фахівці можуть почерпнути на форумах з суто клінічної тематикою.
Торкнувшись проблему підготовки висококваліфікованих кадрів для клініко-діагностичних лабораторій, хотілося б позначити ще один важливий момент. Сьогодні необхідно розширити програму спеціалізації з клінічної лабораторної діагностики та клінічної біохімії для випускників біологічних і хімічних факультетів університетів (включити програми з патологічної фізіології, патологічної анатомії, терапії, хірургії, фармакології, інфекційних хвороб і т. д.)
- Чи готова сьогодні лабораторна служба України до проведення реформ? Наскільки своєчасними виявляться плановані заходи?
- На мій погляд, найбільш нагальні заходи: проведення паспортизації лабораторної служби в регіонах і атестації лабораторій, організація зовнішнього контролю якості та здійснення централізації лабораторних досліджень - не можна назвати передчасними. Необхідно враховувати зміни, що відбуваються в економіці країни, і введення в недалекому майбутньому системи страхової медицини, в умовах якої конкурентними виявляться лабораторії, атестовані за міжнародними стандартами, які виконують якісні, аналітично достовірні дослідження з використанням високих технологій, укомплектовані штатом висококваліфікованих фахівців.
Запропоновані заходи змогли б вирішити багато економічних і медико-соціальних проблем, які існують в сфері охорони здоров'я. Вони будуть сприяти підвищенню якості медичного обслуговування і його своєчасності.
Увага держави і фінансові витрати на удосконалення діагностичних процесів обов'язково приведуть до економічної ефективності успішного лікування та швидкого одужання пацієнтів.