Прочитала на форумі допис Михайла Воронюка «Як я працював у культурі». Перша реакція – здивування... з присмаком чогось неприємного. Спочатку пан Михайло «спостерігаючи ситуацію з міською і сільськими бібліотеками був в шоці, і вважав. що цим людям треба пам’ятник нерукотворний поставити за їхні зусилля у збереженні тої самою культури» (цитую автора), та раптово його думка кардинально міняється: «в кінці року коли почався т.зв. «звіт» ситуація прояснилась. І зараз я бачу, що чим швидше цю всю справу поставлять дійсно на конкурентні рейки (а значить розженуть к бісовій матері) – тим краще...»

15 грудня відбувся творчий вечір самобутньої поетеси, керівника літературно-мистецької студії «Доля» Віри Кухарук.

Другого червня читачі бібліотеки ім. М.Коцюбинського були приємно здивовані веселим дійством в читальній залі: жваві діти у вишиваних сорочках з музикальними інструментами в руках готувалися до виступу. Це дитячий фольклорний ансамбль «Джерельце», якого запросив на гостину колектив Шепетівської літературно-мистецької студії «Доля».

Весна буйним квітом прикрасила землю, зачарувала пташиним співом, наповнила п’янким ароматом повітря. В такі чудові дні вся Україна відзначає Дні Європи, які з 2003 року відмічаються щорічно в третю суботу травня. Це свято було затверджене Указом президента Леоніда Кучми з урахуванням стратегічного курсу України на зближення з країнами Європейського Союзу з подальшим вступом до ЄС.

Саме таку назву має нещодавно видана книга про дітей піонерів - героїв Великої Вітчизняної війни, автор Валентина Бойчук. Презентація книги відбулася в бібліотеці ім. М.Коцюбинського напередодні 70-річчя Великої Перемоги за участю автора та ветеранів Великої Вітчизняної війни: доньки керівника Шепетівської підпільної організації Остапа Горбатюка – Наталії Остапівни Горбатюк; Кондратюка Івана Прохоровича; учасника бойових дій Сєнькова Миколи Петровича.

Таку назву мала творча зустріч членів літературно-мистецької студії «Доля», яка відбулася 2 квітня в читальній залі бібліотеки ім. М.Коцюбинського.

Відомий психолог філософ Юнг якось висловився про те, що світ висить на тонкій ниточці людської психіки… Що гарантує йому самозбереження і розвиток? Складність і вичурна, багатогранна, многолика гамма переживань і відчуттів. Так, вона має бути присутня і властива художнику, митцю… Таку творчість можна порівняти з незбагненною гарною чудернацькою квіткою… таємничою і трохи холодною, не кожному зрозумілі такі творіння. А є творчість, яку можна порівняти з милими, дорогими, доступними кожному серцю, ромашкою і волошкою, які не менше прекрасні. Така творчість, як і вони, підкупає доступністю, пронизливою щирістю, теплотою. Саме так я розцінюю поезії молодої поетеси Олени Ладнік.  Читаючи її вірші, розумієш, що світ не з’їхав з глузду, він продовжує базуватися на вічних цінностях, без двоякої моралі. Кохання, вірність, дружба, щастя материнства, патріотизм, здоровий глузд і незаймана щирість – ось основні риси творчості Олени Ладнік, яку представляю сьогодні. Якось тепло і затишно стає на душі від віршів цієї Родзинки. Саме так називався конкурс Краси, який перемогла вона серед багатьох претенденток-шепетівчанок не лише завдяки красі, а й завдяки розуму і чудовим людським і професійним якостям. З того часу і спостерігаю за цією Родзинкою, з задоволенням представляю її вам.

Вимивають дощі закіптявлені рани Майдану,
Та чи зможуть відмити просякнутий кров’ю асфальт?
Хто життям заплатив, щоб отримати волю жадану,
Залишився у серці, та зник із запроданих шпальт.
Наша воля ще марить, не може піднятися з ліжка,
Їй далася взнаки з водометів полита зима.
Кажуть в пекло йде шлях, а до раю вузенька доріжка,
Тож найкращих до бою покликала знову сурма.
Ну а решта мовчить, бо не знають, що треба казати
( із верхів не дали однозначний для цього указ).
Кого славити? Волю? А раптом прийдуть федерати,
То за довгий язик розплатитись прийдеться не раз.
Та й зручніше просидіти нишком у теплій квартирі
(Сотні років покори наклали кайдани раба.)
З України летіли лелеки спокійно у вирій,
Повертатися стали— кричить двоголовий з герба.
І злетіли за хмари питати поради у Бога,
Чи летіти назад, чи мостити для діток гніздо?
І Господь відповів «В Україну прийде перемога,
Коли змиють дощі із асфальту кроваве бордо,
Коли стануть народом, не будуть покірно мовчати,
Коли рабські кайдани нарешті впадуть із душі.
Стане мирно на вік. Тільки пісня небесна качати
Буде докором тим, хто продав рідний край за гроші.»
Олена Іськова