Культура

Якщо дивитись на панораму міста Шепетівки з висоти пташиного польоту, музей Миколи Островського нагадує жорна - невід'ємний колись елемент в кожній українській оселі. Згадалось це тому, що за драмою Уласа Самчука "Шумлять жорна" жорна - це символ незнищенності українців. Через твір проходить думка: мовляв, хоч би як було важко українцям, хоч би як їх пригнічували окупанти, вони все одно здатні виживати у складних умовах.
Як кожен мусульманин вважає своїм обов'язком хоча б раз у житті побувати у Мецці, так і православні християни прагнуть здійснити паломництво до священної гори Афон у Греції. Завдяки ініціативі та підтримці народного депутата України Романа Мацоли для більш як 30 мешканців нашого краю мрія стала реальністю.
Популярні українські видавництва "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА", "Видавництво Старого Лева" виплекали нову зірку в царині дитячої книжкової ілюстрації. Художник-ілюстратор Ростислав Попський створює для маленьких читачів навдивовижу яскравий і образний художній світ на основі творів Андерсена, Діккенса, Гауфа, Корчака. Нова зірка дитячої ілюстрації живе не в столиці. Він народився у Шепетівці (Хмельницької області), там і тепер мешкає.
Загальновідомо, що кожна творча людина повинна пройти свій нелегкий шлях до визнання. І що парадоксально, людина-патріот, яка пише вірші рідною мовою, сама творить музику, молода, творча, надзвичайно яскрава і самобутня, але як важко пробитися у рідній країні навіть на міську сцену. Мова про нашу землячку, шепетівчанку Ольгу Лукащук.
Ще зі шкільної лави ми знайомимось з «Колисковою», «Досвітніми вогнями», «Давньою казкою», «Лісовою піснею» Лесі Українки. Здавалося б, що до цього часу про поетесу вже було стільки написано літератури та досліджено її життя, що відомо про всі потаємні куточки біографії. Але все ж таки, досі існують маловідомі сторінки життя поетеси.
Неділя, 07 лютого 2016 16:51

Ніколи не здавайся!

Двічі декомунізований У списку з 520 осіб, які підпадають під закон про декомунізацію, є одна вигадана постать: "Павло Корчагін, літературний герой роману М.Островського "Як гартувалася сталь", що пропагував боротьбу за встановлення радянської влади в Україні". І трохи далі за алфавітом — його автор: "Островський Микола Олексійович — радянський військовий та партійний діяч, письменник; учасник встановлення радянської влади в Україні та боротьби з повстанським рухом, служив у бригаді І.Котовського, 1-й кінній армії та Частинах особливого призначення (ЧОН)Червоної армії, співробітник Ізяславської ЧК (1919–1921), секретар райкому комсомолу в Берездові та Ізяславі, секретар окружкому комсомолу в Шепетівці (1924); бригадний комісар Політуправління Червоної армії (1936)".…
Зразковий колектив спортивно-бального танцю «Браво» відомий не лише в нашому місті чи області, але й далеко за їхніми межами. Вихованці Діани Кучер – володарі багатьох престижних нагород на всеукраїнських чемпіонатах.
Оригінальним та унікальним витвором архітекторів доби соціалізму в історії України є музей Миколи Островського у місті Шепетівці, який будувався у 1974 – 1979 рр. Ця триповерхова будівля має незвичну форму, оформлена в сіро-червоній кольоровій гаммі, що передає суворість, тривогу та криваві події початку ХХ ст. В оздобленні інтер’єру та екстер’єру використані суворі матеріали — каміння, метал, смальта. Як унікальну архітектурну памятку, музей Миколи Островського у 1989 році занесений до міжнародного каталогу «Музеї світу».
Прочитала на форумі допис Михайла Воронюка «Як я працював у культурі». Перша реакція – здивування... з присмаком чогось неприємного. Спочатку пан Михайло «спостерігаючи ситуацію з міською і сільськими бібліотеками був в шоці, і вважав. що цим людям треба пам’ятник нерукотворний поставити за їхні зусилля у збереженні тої самою культури» (цитую автора), та раптово його думка кардинально міняється: «в кінці року коли почався т.зв. «звіт» ситуація прояснилась. І зараз я бачу, що чим швидше цю всю справу поставлять дійсно на конкурентні рейки (а значить розженуть к бісовій матері) – тим краще...»
Середа, 04 листопада 2015 01:00

Староволинський бал у Грицеві

Нещодавно випадково відкрила інтернет-сторінку і натрапила на інформацію про «Віденський бал», що проводився у Києві. Як на мене, бал – якась надзвичайна подія, що дає можливість долучитися до того чистого й високого, що відчувають, напевно, тільки європейські аристократи.Пригадала Староволинський бал у Грицеві, що відбувся у вересні цього року… Звичайно, порівняти їх справа абсолютно нереальна. Але чому б не спробувати?..
Субота, 31 жовтня 2015 16:44

Я прийшов у цей світ любити

Дякуючи друзям, побувала на концерті Народного артиста України Степана Гіги. Загалом не планувала іти на концерт (домашні клопоти і настрій… одним словом, геть не до веселощів), але друзі вмовили піти і навіть білет купили. Перші пісні сприйняла без особливого ентузіазму, але потім пройнялася таки запальним характером співака, який пообіцяв глядачам «покращити настрій»… Як він викладався, щоб це зробити! Працювати дві години на сцені в такому темпі – це вам не жарт. Степан Гіга сам виконав більше двох десятків пісень, а ще зо п’ять заспівала його донька Квітослава. Пригадалися слова пана Степана з якогось інтерв’ю: «Співаю як у найменшому селі нашої…
Всеукраїнська школа майстерності для обдарованих людей з обмеженими фізичними можливостями розпочала роботу в понеділок. Четвертий рік поспіль в рамках цього спеціалізованого проекту в Шепетівку приїжджають творчі особистості з різних областей.