Два новачки вищої ліги шепетівський "Темп" і вінницька "Нива" стали справжніми відкриттями футбьольного сезону 1993-94 років, зайнявши найвищі місця в історії клубів. Беззаперечно такий прорив в шепетівської команди стався завдяки Джумберу Нішніанідзе, який майже всі зароблені кошти у своєму будівельному кооперативі вкладав у спорт. Зараз нікого не здивуєш базами будівельних матеріалів, як от centr-stroy.dp.ua, але тоді за низької конкуренції можна було сколотити цілий статок на будівництві. Отож давайте пригадаємо як ці два клуби пліч-о-пліч будували історію Футболу України, що передувало цим подіям і чому цей прорив вдався.

Однією з улюблених селфі-зон відвідувачів Музею пропаганди є композиція «Тачанка». Віз "тачанку" було знайдено на території Пліщинської сільської ради наприкінці 70-х років, під час експедиції з пошуку матеріалів для створення експозиції нового музею. До музею він доїхав власним ходом. В експозиційну залу був доставлений через віконний отвір.

90 років тому на теренах північної частини Хмельниччини відбулися масові селянські виступи проти колективізації. Згодом ці виступи переросли у антирадянські повстання. Фактично з нашого регіону вони поширилися на всю радянську Україну і тривали аж до осені 1932 р. Лише з початком голоду 1932-1933 рр. ці повстання згасають. Сьогодні деякі історики називають ці заворушення селянським «майданом». Про причини, хід подій та наслідки антиколгоспних виступів на Шепетівщині мова піде далі.

Іван Васильович Рогульський був одним з найкращих офіцерів у війську УНР. Народився чоловік 5 жовтня 1892 року в селі Голобутів Стрийського повіту Галичини. Батьки Івана, Василь і Ванда, були службовцями. У 1884 році вони одружилися і мали 12 дітей. Четверо з них нажаль померли у малолітньому віці.

11 лютого в експозиції краєзнавчого відділу музею М.Островського «Борці за Україну» відбулася зустріч з учасником бойових дій на Сході України командиром взводу 30-ї механізованої бригади Борисом Савіцьким. В експозиції представлені його світлини і документи, які засвідчують його участь у боях на Савур-могилі, біля м. Амвросіївка, с. Степанівка Донецької обл., с. Містки та м. Щастя Луганської обл.

Декомунізаційні процеси дісталися Шепетівки. В місті вже переназвали десятки вулиць і провулків. Утім, вулицю Островського так і не перейменували, хоча планували 2016 року. Ім’я письменника продовжує носити загальноосвітня школа № 1 І-ІІІ ступенів, яка розташована на вулиці Островського. А найкращих педагогів району, як і раніше, щороку відзначають так званою премією імені М.Островського. Та чи не найсильніші пристрасті розгорілися довкола літературно-меморіального музею Миколи Островського, перейменування якого викликало бурхливе обговорення в громаді та за її межами.

Вважаю за необхідність ствердити те, що ніколи і ніким у місті не ставилося питання знищення музей Миколи Островського. Для чого ж було збурювати громадськість?

24 вересня в обласному літературно-меморіальному музеї Миколи Островського відбувся культурний диспут «Той, про кого не говорять». Науковці, музейники, мистецтвознавці, представники обласного та міського депутатського корпусів, громадські активісти були запрошені до обговорення проекту нової наукової концепції, варіантів назви музею.

У 1970-х роках радянських людей сподвигають будувати Байкало-Амурську магістраль, оголосивши її «всесоюзним комсомольским будівництвньом», на екрани виходить телевізійний шестисерійний фільм «Як гартувалася сталь», а у Шепетівці на пленумі міського комітету комсомолу приймають звернення до молоді про будію і закладають перший камівнцитво нового музе на місці будівництва.

Наприкінці червня - на початку липня 1941 року на підступах до Шепетівки йшли важкі оборонні бої, у яких велику роль відіграла оперативна група генерала Лукіна. Саме під його командуванням війська 7 діб стримували ворога на шепетівському напрямку. На початковому етапі війни виграти у ворога 7 діб – це був подвиг.