Часописи, насамперед газетна періодика є потужним джерелом різноманітної інформації з історії Української революції 1917–1921 рр. Проте тривала ідеологічна заангажованість і вибірковість радянської доби призвела до значної асиметрії в джерелознавчому, історіографічному і бібліографічному опрацюванні цього виду джерел.

29 серпня 1921 р., після кількох допитів та смертного вироку більшовицького трибуналу, відійшов у вічність український військово-політичний діяч, командир полку Дієвої армії УНР, співзасновник Української військової організації Іван Антонович Андрух. Сотник Січових Стрільців не один раз відвідував Шепетівку, у серпні 1919 р. брав участь у наступальних операціях армії УНР на шепетівському напрямку. Останній раз Іван Андрух відвідав Шепетівку наприкінці квітні 1921 року. Звідси він від’їжджав до Польщі на зустріч з С. Петлюрою, Є. Коновальцем та Ю. Тютюником.

Історія України знає чимало військових діячів, якими варто пишатися. Один із них – Яків Гандзюк, постать якого відома, але досі недостатньо популяризована в українському суспільстві. Хоча він, як ніхто інший, заслуговує на це.

Сава Мусійович Піщаленко – один з найкращих командирів формації Січових Стрільців. Учасник Першої світової війни, війни з більшовиками в роки Української революції 1917 -1921 рр., досить відома людина у військових колах армії УНР. Втім, сьогодні відомостей про Саву Піщаленка вкрай мало. Навіть світлин його не можливо віднайти. Але пошуки тривають.

Перша згадка про Судилків датується ще 1543 роком. Історія ж його єврейської колонізації бере початок з XVII століття.

Ми продовжуємо публікувати матеріали про старшин армії УНР, які причетні до подій в Шепетівці в часи Української революції 1917-1921 рр. Сьогодні ми подаємо життєпис одного з найкращих старшин формації Січових Стрільців Андрія Домарадського, який приймав участь в оборонних (квітень 1919 р.) та наступальних (серпень 1919 р.) бойових операціях армії УНР в районі Шепетівки.

У ніч на 19 серпня 1942 року бійці Поліської Січі провели успішну Шепетівську диверсійну військову операцію проти гітлерівців. Захопили припаси та визволили бранців.

Гриців – одне із найстаріших населених пунктів Волині, який був заснований ще в ХІ столітті. У різні періоди він був частиною землеволодінь князів Збаразьких, Острозьких, Любомирських, а з середини XVIII – початку ХХ століть тут знаходилась садиба родини Ґрохольських.

Одним з болючих сторінок в історії нашої держави є виселення тисяч селян у віддалені райони СРСР наприкінці 40-х років – на початку 50-х років ХХ ст. Про це явище в радянські часи мало хто згадував. Указ про виселення селян за не вироблення мінімум трудоднів взагалі ніде не висвічувався в радянських засобах масової інформації. За змістом указ нагадує акти 30-х років щодо куркульства. Отже, спробуємо показати, чому вийшов цей указ, як він здійснювався та як він вплинув на долю селян.

Після вторгнення Німеччини та СРСР на територію Польщі у вересні 1939 року її влада, під загрозою втрати державного суверенітету країни, була змушена утворити новий уряд за її межами. Прем’єр-міністром та Верховним головнокомандувачем Польських Збройних сил став Владислав Сікорський. Визнаний західними союзниками, його уряд докладав чимало зусиль для відновлення польської армії в еміграції, яка була необхідна для широкомасштабної боротьби за національний суверенітет і територіальну цілісність Польської держави.