Як скоро і чому їх відразу не викласти?

Батьки корінної шепетівчанки. Нині жінці 94 роки і вона пам"ятає часи, коли колишньою вул. Карла Маркса їздили не автомобілі, а самі вози. Користуючись тамтешнім затишшям, восени люди розкладали на бруківці картоплю і просушували її..

Родина дореволюційних власників с. Велика Шкарівка Шепетівського району.

http://dom2.tw/

Лист Миколи Островського до ката народів, кривавого деспота Йоськи Сталіна. Надрукований абсолютно забутою в нас тепер шепетівською газетою 1930-х років "Прикордонний залізничник"

http://dom2.tw/

Експонат з сільського шкільного історичного музею. Такий предмет щодня вранці колись використовував кожен сільський чоловік. Що це за предмет, відгадайте? З чого його виробляли?

http://dom2.tw/

Великодній лист-вітання, написаний дружиною члена Української Повстанчої Армії з нашої рідної Волині від імені дочки. Хто з нас у своєму житті не писав таких теплих послань до мами чи тата?

http://dom2.tw/

Ганна Наконечна - розвідниця Організації Українських Націоналістів-бандерівців у 1940-х, потім витерпіла роки поневірянь у радянському ГУЛАзі. Згодом оселилася в Шепетівці, бо ближче, у рідній Тернопільщині, не дозволяв КГБ. Пані Ганна розповідала, що, перебуваючи вдома, у невеличкому селі на Ланівеччині, чула по радіо святкову трансляцію зі Львова про проголошення незалежності України 30 червня 1941 року. В ті часи радіоприймач вважався великою розкішшю.

http://dom2.tw/

Це сторінка 677 з книги № 1 тому № 49 "основної серії" Літопису УПА (Торонто-Львів, 2010). Тут розповідається про ще одного шепетівського героя. Чоловік очолював провід ОУН(б) у Шепетівській окрузі в 1944 році

Сторінка з зошита невідомого пісняра УПА. Ліси були першою домівкою повстанців. А другою - комиші, плавні на річках. Коли ж доводилося бувати на Київщині, Черкащині, Вінниччині, українським повстанцям дуже допомагали кукурудзяні поля.

Такі карикатури частенько з"являлися в підпільному журналі українських повстанців 1940-х "Червоний Перець"

http://dom2.tw/

Жителі хутора Брики в 1950-х роках, яке радянська влада силоміць включила до Судилкова Шепетівського району. У руках тримають гілочки бузку. Це був "талісман" самобутнього місцевого свята чоловіків-приймаків. Відзначалося 6 травня, на Юрія.

http://dom2.tw/

Театральна вистава в шепетівському Клубі залізничників ім. Войкова. 1950-ті роки. Тепер цей заклад називається "Будинком науки і техніки".

http://dom2.tw/

Урок хімії в школі с. Коськів Шепетівського району. Часи, коли в Коськові було сотні дітей, кожна третя хата не стояла пустою, а місцевий колгосп був "мільйонером".

Далі буде...

Дякую за цікаві світлини та короткі коментарі. Дуже важко кожну коментувати окремо,бо їх тут чимало.
Особливо цікавим був лист Сталіну від Островського.

Дякую за цікаві світлини та короткі коментарі. Дуже важко кожну коментувати окремо,бо їх тут чимало.
Особливо цікавим був лист Сталіну від Островського.

Чим саме цікавий?

Дякую за цікаві світлини та короткі коментарі. Дуже важко кожну коментувати окремо,бо їх тут чимало.
Особливо цікавим був лист Сталіну від Островського.

Чим саме цікавий?

Самим своїм існуванням

Дякую за цікаві світлини та короткі коментарі. Дуже важко кожну коментувати окремо,бо їх тут чимало.
Особливо цікавим був лист Сталіну від Островського.

Чим саме цікавий?

Самим своїм існуванням

Нічого не зрозумів...

Пояснюю: на думку багатьох щепетівчан "Островський - ето наше ВСЬО", а "музєй - ето наша гордость". Насправді ж М.Островський покірно схиляв голівку перед Сталіним і писав йому всілякі покаянні листи. Так тоді робити було популярно.

Пояснюю: на думку багатьох щепетівчан "Островський - ето наше ВСЬО", а "музєй - ето наша гордость".

На жаль, на сьогоднішній день це так і є. Особистість Островського і музей - це єдине, що виділяє Шепетівку серед інших маленьких містечок України. Це наша візитівка. Більше нам хвалитися нічим.

Насправді ж М.Островський покірно схиляв голівку перед Сталіним і писав йому всілякі покаянні листи. Так тоді робити було популярно.

І це абсолютна правда. Багато молодих людей свято вірили в ідеали комунізму, і писали такі листи абсолютно щиро.Багато інших писли для того, щоб вижити, і убезпечити себе від репресій. Що саме спонукало Островського до написання того листа, невідомо. Як і невідомо, чи то він написав, чи то за нього написали...