Вулиця та провулок Одухи – названі ім’ям Антона Захаровича Одухи (1910 – 1967), диверсанта і клінічного садиста. У 1932 – 1934 роках (під час голодомору) служив строкову службу у військах НКВД, потім учителював. У 1942 році очолив партизанський рух на Славутчині та Шепетівщині. Тероризував мирних жителів – у Стриганах знищив сім’ю Мельників із 7 чоловік, у Крупці – 23 мирних жителів. 13 травня 1944 року під Стриганами одухівці знищили 127 практично неозброєних новобранців УПА, а 28 хлопців (учорачніх учнів вчителя Одухи) було взято в полон. Сімох із них Одуха особисто закатував на місці, стріляючи в живіт, щоб жертви якомога довше мучились, помираючи від перитоніту. Поранених добивали кийком. Решту новобранців енкаведисти забрали до Славути, де їх було засуджено до розстрілу або до тривалих термінів ув’язнення в таборах ГУЛАГу.
Після війни Одуха працював начальником Львівського архіву, де розпалював буржуйку антикварними меблями, пиячив і ґвалтував секретарку, а після того, як історія набула розголосу, «герой» Радянського Союзу став персональним пенсіонером, і через три роки помер.
1989 року, після публікації учасником бою під Стриганами, радянським ветераном Володимиром Яцентюком фактів злодіянь партизан-одухівців, зокрема розправи над новобранцями УПА, розпочалося цькування автора в газетах «Трудівник Полісся» та «Корчагінець». У відповідь, Володимир Яцентюк подав позови на ці видання до суду. Під час судового розгляду ганебні факти про злочини радянських партизан підтвердилися.